РОМАН МСТИСЛАВИЧ, Роман-Борис Мстиславич (р. н. невід. — 19.06.1205) — князь новгородський, волинський, галицький. Син кн. Мстислава Ізяславича і Агнеси, доньки польс. кн. Болеслава III Кривоустого. 1168 Р.М., батько якого княжив у Києві, запросили у князі до Новгорода Великого. У лютому 1170 на чолі новгородців розбив війська, що їх послав на Новгород владимирський і суздальський кн. Андрій Боголюбський. Восени 1170, після того як «новгородці показали йому путь» (це збіглося зі смертю батька), посів стіл у Володимирі (нині м. Володимир-Волинський). До 1188 одружився з Предславою, донькою кн. Рюрика Ростиславича. 1188 Р.М., скориставшися смертю галицького кн. Ярослава Володимировича та вступивши у змову з галицькими
боярами проти Володимира Ярославича, захопив Галич (давній). При цьому він віддав Володимир своєму братові Всеволоду. Але в Галичі (давньому) Р.М. не втримався (був змушений тікати від військ угор. короля Бели III) і, порушивши клятву, яку дав своєму братові, вигнав його з Володимира за допомогою свого тестя. 1195 київ. кн. Рюрик Ростиславич дав у володіння Р.М. Торчеськ і ще 4 міста («часть» на пд. Київської землі), але на вимогу владимирського і суздальського кн. Всеволода Юрійовича Велике Гніздо відібрав їх у зятя і віддав Всеволоду Юрійовичу. Інтриги Всеволода Юрійовича призвели до того, що Р.М. посварився з Рюриком Ростиславичем і уклав таємну угоду з черніг. кн. Ярославом Всеволодичем. Коли про це дізнався Рюрик Ростиславич, Р.М., побоюючись тестя та його союзника Всеволода Юрійовича, поїхав до Польщі, де звернувся за допомогою до своїх братів у перших, синів краківського кн. Казимира II Справедливого — краківського і мазовецького кн. Лєшека Білого і його молодшого брата-співправителя Конрада (див. Конрад I). Останні погодилися, але спочатку просили допомогти у війні зі своїм дядьком, великопольс. кн. Мешком III Старим. У результаті Р.М. взяв участь у битві на Мозгаві, де був поранений (див. Мозгава, битва на річці 1195). Після цього він тимчасово помирився з тестем і отримав від нього м. Полонне (а також «пів-тартака Корсунського»). Проте вже 1196 Р.М. у союзі з Ольговичами воював із Рюриком Ростиславичем. Восени 1196 або взимку 1198/99 Р.М. відіслав свою дружину до її батька. Незабаром він узяв другий шлюб — з Анною, чиє походження дискусійне. Після смерті галицького кн. Володимира Ярославича (1199), за підтримки сандомирського кн. Лєшека Білого, оволодів Галичем (давнім) і, таким чином, зосередив у своїх руках Волинську землю і Галицьку землю (див. Галицько-Волинське князівство). Якщо вірити Вінцентію Кадлубеку, методом масового терору боров-
ся з опозиційними галицькими боярами. 1201 знов спалахнув конфлікт Р.М. з київ. кн. Рюриком Ростиславичем, на боці якого тепер виступали Ольговичі. У ході цього конфлікту Р.М. не раз оволодівав Києвом (1201, 1203, 1204). Таким чином, столиця Русі увійшла у сферу впливу галицько-волин. князя. Деякий час в якості його намісника в Києві сидів луцький кн. Інгвар Ярославич. Р.М. здійснив успішні походи на ятвягів (зима 1196/97) та половців. Про один похід у степ, який відбувся на прохання візант. імп. Алексія III Ангела, повідомляє Нікіта Хоніат (точна дата не відома, імовірно бл. 1200). Про походи 1201 і 1204 відомо з Лаврентіївського літопису; у поході 1204 Р.М. брав участь у складі коаліції південнорус. князів. 1205 Р.М. здійснив похід у Польщу (мета цього походу не відома), під час якого загинув біля м. Завіхост (нині м. Завіхост Свентокшиського воєводства, Польща) у сутичці з краківським і сандомирським кн. Лєшеком Білим і мазовецьким кн. Конрадом I (які на цей час перетворилися із союзників на ворогів). Традиційна укр. і рос. історіографія схильна перебільшувати істор. роль Р.М., якого зображують одним із творців укр. державності (її початком при цьому вважають Галицько-Волин. князівство) та видатним військовополіт. діячем. Проте такий образ князя склався не на основі реальних фактів його біографії, а через некритичне використання посмертного панегірика в Галицько-Волинському літописі, відомостей з М.Стрийковського і В.Татіщева. Не знаходять ані логічного, ані документального підтвердження «відомості» про створений Р.М. проект нового держ. устрою Русі, а також про візит до нього посольства від Папи Римського з пропозицією прийняти католицтво (від якої князь ефектно відмовився).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОМАН МСТИСЛАВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
