«РОЛАНД» («Roland»), «Організація Роланд», Південна група Дружин українських націоналістів — батальйон (курінь), сформований у квітні—червні 1941 бандерівською Організацією українських націоналістів відповідно до домовленостей із кер-вом нім. військової розвідки (абверу) від 25 лютого 1941. Набір до куреня «Р.» здійснювався через бюро ОУН(б) у Відні під кер-вом Р.Ярого і З.Матли. Запис легіонерів проводився на добровільній основі у приватному будинку у Відні на Ляндштассер-Гауптштрассе. Із Відня вся група добровольців була переправлена до замку Зауберсдорф (за 50 км на пд. від Відня), де відбувався військ. вишкіл. До «Р.» в основному вступали укр. емігранти «першої хвилі» та їхні нащадки. Крім того, бл. 15 % від заг. чисельності легіонерів становили укр. студенти з Відня й Граца (нині місто в Австрії). Упродовж квітня 1941 до табору Зауберсдорф прибули 350 новобранців. Підготовкою легіонерів займалися інструктори на чолі з контрактовим майором колиш. польс. армії Є.Побігущим. Під час проведення вишколу особливу увагу приділяли правилам маскування, необхідним для виконання диверсійних завдань у тилу ворога. Підготовка тривала 6 тижнів. 1 червня 1941 «Р.» отримав наказ передислокуватися з Відня до румун. м. Комполунг (нині м. Кимпулунг-Молдовенеск) в Пд. Буковині. Передислокація особового складу завершилася до 15 червня. Штаб куреня, через перевантаженість залізниць, прибув до Комполунга 5 липня 1941. 27 червня 1941 «Р.» був переданий у підпорядкування нім. 11-й армії, яка мала наступати на територію СРСР разом із румун. військами. Командувачем батальйону з боку німців призначили обер-лейтенанта Пічмана.
Завдання, визначені 27 червня штабом 11-ї армії спеціально для куреня «Р.», полягали в «участі у бойових діях на річці Прут для підтримки німецьких військ, організації українського самозахисту в окупованих містах, охороні шляхів, постачанні харчів, допомозі в евакуації військовополонених, охороні промислових об’єктів». До 30 червня 1941 «Р.» мав прибути в м. Ботошани (Румунія). 30 червня 1941, після проголошення бандерівцями незалежності України у Львові, командир батальйону отримав повідомлення від полковника абверу Е.Штольце із забороною використовувати курінь у бойових діях. У зв’язку із цим частину було розташовано в м-ку Фрумосули біля Комполунга. Після довгих вагань 24 липня 1941 нім. командування все ж вирішило використати укр. частину в прифронтовій смузі. Курінь «Р.» було переведено під командування 54-го армійського корпусу ген. Е.Гансена і дещо реорганізовано. Особовий склад становив 9 офіцерів і 260 стрільців. Батальйон поділили на 4 роти, по 65 осіб у кожній. Двома ротами командували нім. офіцери, а двома — українські. Новим комбатом призначили лейтенанта Зіберта, а майор Є.Побігущий став його укр. заступником. В Україні командування планувало поповнити особовий склад на 100—150 осіб. До озброєння батальйону входили рад. трофейні гвинтівки, пістолети та 6 чеських кулеметів. Курінь мав узяти участь у розчищенні й охороні шляхів на сх. від Дністра. Після завершення довишколу, щоб дати змогу відділу набратися деякого бойового досвіду, 28 липня 1941 «Р.» перевели до другої фронтової лінії. Того дня курінь залізницею відбув до м. Ясси (Румунія), звідки пішим маршем перейшов до м. Дубоссари (нині місто в Молдові) на лівому березі Дністра. Біля Дубоссар курінь перетнув р. Дністер і розташувався в с. Унтилівка, отримавши завдання охороняти залізницю. 10 серпня 1941 штаб 11-ї армії отримав телеграму від полковника абверу Е.Штольце, в якій зазначалося, що «після кон-
сультацій із райхсміністром окупованих територій Сходу організацію “Роланд” треба усунути від участі в поході з політичних причин». 14 серпня командуючий 11-ю армією наказав роззброїти курінь «Р.» і вивезти його до м. Фокшани (Румунія). На час передислокації особовий склад «Р.» становив 9 офіцерів і 274 стрільці. 50 легіонерів німці залишили в Україні як перекладачів при цивільній адміністрації із суворою забороною займатися політ. діяльністю. Коли ж 26 серпня Пд. легіон Дружин укр. націоналістів прибув на вокзал Фокшан, весь його особовий склад відправили до табору Маєрлін біля Відня, де стрільцям повернули зброю і залучили до військ. підготовки. У вересні 1941 «Р.» розділили на дві частини — одна дислокувалася в м-ку Зіцендорф, а друга — за 18 км у м. Завберздорф. 16 жовтня 1941 укр. старшини батальйонів «Р.» і «Нахтігаль» зібралися на спільну нараду в м. Нойгаммер (нині м. Свєнтошув Нижньосилезького воєводства, Польща), на якій виробили звернення до нім. командування та керівників Райху (т. зв. Меморандум укр. Легіону). Документ складався з 10-ти пунктів, у яких містилися вимоги відновити проголошену незалежність України, звільнити арештованих членів ОУН(б), забезпечити матеріально членів родин бійців Легіону, українізувати весь командний склад Легіону і направити його на боротьбу з більшовиками, не вимагати від учасників Легіону складати присягу на вірність Німеччині, у разі продовження служби Легіону надати можливість кожному бійцю підписати
275 РОЛАНД
Бійці куреня «Роланд». 1941.
276 РОЛЛЄ
індивідуальний контракт строком на один рік. «Меморандум» був переданий представникові Верховного головнокомандування Вермахту. Відповіддю німців стало переформування Легіону в частину охоронної поліції. 18 жовтня «Р.» отримав наказ передислокуватися до Франкфуртана-Одері (Німеччина) для об’єднання з «Нахтігалем». 21 жовтня 1941 обидва курені об’єдналися в одну частину і батальйон «Р.» припинив своє існування. Літ.: Дружини українських націоналістів у 1941—1942 рр. (спогади комбатантів). Мюнхен, 1953; Побігущий-Рен Є. Мозаїка моїх споминів. Мюнхен—Лондон, 1982; У лавах дружинників: Спогади учасників (упорядковані Мирославом Кальбою). Денвер, 1982; Кальба М. Дружини українських націоналістів. Детройт, 1992; Трофимович В.В. Історія військових формувань ОУН (1939—1942 рр.). Львів, 1994; Кальба М. Ми присягали Україні: ДУН 1941—1943. Львів, 1999; Музычук С. Батальоны «Nachtigall» и «Rolland» (дружины украинских националистов). «Форменная одежда» (Ровно), 1999, № 3; Патриляк І.К. Легіони українських націоналістів (1941—1942): Історія виникнення та діяльності. К., 1999; Дробязко С., Каращук А. Восточные добровольцы в вермахте, полиции и СС: Униформа, вооружение, организация. М., 2000; Музычук С., Марчук И. Роланд: 1941. «Форменная одежда / Однострій» (Ровно), 2002, № 7; Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939— 1945). Львів, 2003. І.К. Патриляк.
Ю.-А. Роллє.
Подільська (2 т.), Бара, Могилева-Подільського, Шаргорода та ін. міст і містечок на Поділлі, розпочав друкувати 1869 в краківському час. «Przegld Polski». Від 1875 друкувався в часописах Львова, Варшави, зокрема вмістив у них «Історичні оповідання» і «Розмови про минуле». Ці твори згодом були перевидані окремими книгами (16 т.). Написав бл. 80-ти «Історичних повістей», переважна більшість яких присвячена історії України, життю відомих козац. ватажків. Під впливом роману Г.Сенкевича «Вогнем і мечем» написав і опублікував твір «Козацький полковник Іван Богун» (1884). Втім, на відміну від тенденційного висвітлення образу І.Богуна в романі Г.Сенкевича, прагнув більш достовірно викласти біографію цього героя. Подав oб’єктивну характеристику польс. коронного гетьмана С.Чарнецького як руйнівника України, про яку схвально відгукнувся І.Франко. У типовидовому та жанровому сенсі «Історичні повісті» Р. перебувають на межі між наук. працею та белетристикою. Низка творів Р. вміщена на сторінках «Киевской старины». Р. — автор кількох праць з історії медицини на Волині та Поділлі в 14—19 ст., в яких помітне місце відведене укр. медикам. П. у м. Кам’янець-Подільськ. Праці і тв.: Zameczki podolskie na kresach mu»tanskich, t. 1—3. Warszawa, 1880; Женщины при чигиринском дворе во второй половине ХVII века. «Киевская старина», 1894, № 1—3; Wyb\r pism, t. 1—3. Krak\w, 1966. Літ.: Иосиф Иосифович Ролле (Д-р Antoni I): Некролог. «Киевская старина», 1894, № 2; Яворовский Н. Воспоминания об Иосифе Иосифовиче Ролле (к исполнившемуся 10-летию его смерти). В кн.: Труды Подольского церковного историко-археологического общества, т. 10. Каменец-Подольск, 1904; Zebrowska K. Dzia»alnoСƒ historiczna Antoniego J. Lw\w, 1914. І.Т. Лісевич.
Каллістом I. Остаточно не з’ясовано, чому в той самий сан був висвячений ставленик вел. кн. моск. Симеона Гордого Алексій (30 червня 1354) і, власне, хто із двох претендентів на митрополичий титул отримав його першим. Незалежно від того, як інтерпретувати це питання, подальший перебіг подій характеризувався гострим протистоянням Р. та Алексія і фактичним поділом митрополії, внаслідок якого Р. став контролювати колишні галицьку і литовську митрополії (за кафедру йому правив Новогрудок; нині місто Гродненської обл., Білорусь). Однак перед 1361 Р. спромігся підкорити своїй духовній владі Брянськ (нині місто в РФ) та Київ, де марно намагався утвердитись Алексій. Кінець цьому конфлікту, названому сучасниками «мятеж во святительстве», поклала смерть Романа. Літ.: Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли, т. 1: Литовский период. Одесса, 1912; Лихачев Н.П. Два митрополита. В кн.: Сборник статей в честь Д.Ф. Кобеко. СПб., 1913; Meyendorff J. Alexis and Roman: A Study in Byzantino-Russian Relations (1352—1354). Byzantinoslavica, ro…. 28. Praha, 1967; Прохоров Г.М. Митрополит Алексей. В кн.: Прохоров Г.М. Русь и Византия в эпоху Куликовской битвы: Статьи. СПб., 2000. О.В. Русина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««РОЛАНД»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
