РОЗЕНБЕРГ Альфред (Alfred Rosenberg; 12.01.1893—16.10.1946) — політичний і партійний діяч нацистської Німеччини, один з ідеологів Націонал-соціаліст. робітн. партії Німеччини (Nationalsozialistische Deutsche Arbeiterpartei; NSDAP; рос. — НСДАП), райхсляйтер. Н. в м. Ревель (нині м. Таллінн, Естонія). Батько Р., ремісник, який наприкінці життя займався торгівлею, походив із кіл балт. німців, нац. приналежність матері остаточно не відома, що пізніше в керівних колах Німеччини стало приводом для чуток про недостатньо нім. походження Р., а зараз є предметом дискусій в історіографії. Крім німецької, володів французькою та рос. мовами. До 1918 Р. був підданим Рос. імперії, у Ревелі закінчив Петровське реальне уч-ще, освіту інженера-архітектора отримав у Ризькому політех. ін-ті, евакуйованому влітку 1915 до Москви через окупацію Риги (нині столиця Латвії) нім. військами. Отримавши на поч. 1918 диплом, після невдалої спроби оселитися в Ревелі переїхав до Мюнхена (Німеччина). Після знайомства з Д.Екартом підпав під вплив т-ва «Туле» і став прибічником антисемітських та радикально націоналістичних поглядів. Восени 1919 познайомився з А.Гітлером, 1920 вступив до НСДАП. Із 1921 — редактор газ. «Народний оглядач» («V`lkischer Beobachter») — друкованого органу НСДАП, із 1923 — гол. редактор. Із того часу в політ. колах Німеччини вважався одним із найкращих знавців Росії та СРСР, більшовизму як політичного та ідеологічного феномену.
Після «Пивного путчу» 1923 певний період формально очолював НСДАП, але не зміг зберегти її єдність. У 1920-х рр. займався письменством, критикував існуючий післявоєнний політ. устрій Німеччини, агітував за повернення різних прав нім. народу та відновлення чистоти й гідності нації, пропагував ідею боротьби із загрозою з боку більшовизму та сіонізму. 1928 заснував «Союз боротьби за німецьку культуру» («Der Kampfbund fhr deutsche Kultur»). 1930 був обраний до райхстагу, 1933 отримав звання райхсляйтера. 1933 очолив Зовнішньополіт. відомство НСДАП (Das Auвenpolitische Amt der NSDAP), що серед іншого займалося збиранням переважно політ. інформації, яка публікувалася в зарубіжній пресі, пропагувало нацизм за кордоном. Із поч. 1934 — Уповноважений фюрера у справі нагляду за заг. ідейним та ідеологічним навчанням і вихованням у НСДАП (Der Beauftragter des Fhhrers fhr die gberwachung der gesamten geistigen und weltanschaulichen Schulung und Erziehung der NSDAP). Для позначення сукупності всіх служб останнього в наук. літературі подекуди вживають збірну назву «Відомство Розенберга» (Das Amt Rosenberg). 1940 ініціював створення Оперативного штабу райхсляйтера Розенберга (Der Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg) та Вищої школи (Die Hohe Schule) — майбутнього парт. ун-ту. 17 липня 1941 призначений А.Гітлером головою Міністерства окупованих східних територій (Das Reichsministerium fhr die besetzten Ostgebiete), про що офіційно було проголошено 17 листопада 1941, і залишався на цій посаді до арешту представниками союзних військ у травні 1945. Неофіційне звання «ідеолога партії» Р. здобув завдяки тому, що багато його ідей стали підґрунтям значної частини програмних положень НСДАП. До поч. 1940-х рр. включно видав кілька десятків брошур і опублікував сотні статей у пресі, переважно ідеологічного антисемітського, антибільшовицького, расистського змісту, а також щодо розвитку націонал-соціаліст. думки, історії, к-ри, нім. зовн.
261 РОЗЕНБЕРГ
А. Розенберг.
262 РОЗКУРКУЛЕННЯ
політики та ін. Вплинув на розвиток теорії расової чистоти нім. народу та на цьому підґрунті — обґрунтування права на його панівне становище серед ін. народів, висловлювався щодо необхідності завоювання «життєвого простору» на схід від Німеччини, боротьби із загрозою більшовизму, що начебто уособлював у собі СРСР, оскільки, як вважав Р., більшовицька революція 1917 в Росії стала наслідком світ. єврейс. змови, метою якої було досягнути світ. панування і яка тепер загрожує Європі. Багато ідей Р., особливо щодо понять «раса», «народність», «культура» та ін., вплинули на погляди А.Гітлера, хоча останній розділяв не всі думки Р. Під впливом ідей Х.-С.Чемберлена, зокрема щодо арійців (під якими розумілися герм. народи), поданих як творці і носії світ. к-ри, та євреїв, що начебто уособлюють протилежні руйнівні сили, Р. написав та 1930 опублікував свою найвідомішу працю — «Міф ХХ століття» («Der Mythus des 20. Jahrhunderts»). Але ставлення до Р., його політ. поглядів, ідеологічних міркувань, навіть «Міфу ХХ століття» в політ. середовищі було неоднозначним — із 2-ї пол. 1930-х рр. зростало ставлення до Р. з боку впливової частини оточення А.Гітлера як до слабкого ідеолога та політика. Так само неоднозначно постать Р. розглянута в післявоєнній історіографії — від висвітлення його особистості як маловпливової постаті без особливого політ. хисту в 1960-х — на початку 1970-х рр. до визначення Р. як впливового ідеолога націонал-соціалізму наприкінці 20 — на поч. 21 ст. Після окупації частини території СРСР наголошував на необхідності послаблення СРСР не лише шляхом відокремлення від нього окремих держ. утворень — насамперед України та Білорусі, котрі могли б у майбутньому стати союзниками Німеччини, залежними від Райху, а й підтримки ін. народів, що історично підпали під вплив Росії та пізніше проживали в Рад. Союзі. Подібна політика підтримки мала бути реалізована в наданні цим народам, у першу чергу українцям, обмежених прав: на
розвиток власної к-ри та формування нац. самосвідомості в певних рамках, на самоуправління (нижча і частково середня ланка), на окремі елементи державності тощо. Наголошував на необхідності пом’якшеного ставлення до укр. народу з політ. міркувань. Розгорнуту Німеччиною кампанію з експлуатації екон. ресурсів України мотивував тим, що необхідно посилити позиції Третього райху на Сході та підтримувати боротьбу з рад. д-вою. Але через відмінності в поглядах щодо управління окупованими сх. територіями увійшов у гострий конфлікт з Е.Кохом, райхскомісаром України, який проводив жорстку репресивну політику щодо укр. населення. Останній користувався прихильністю А.Гітлера та його оточення, тому помірковані погляди Р. не були належним чином сприйняті А.Гітлером і не дістали підтримки, як і політика його мін-ва. Восени 1946 засуджений Міжнародним військ. трибуналом у Нюрнберзі (Німеччина) до страти через повішення, страчений разом з ін. нацистськими воєнними злочинцями в ніч на 16 жовтня 1946. Тв.: Der Mythus des 20. Jahrhunderts : Eine Wertung der seelisch-geistigen Gestaltenk@mpfe unserer Zeit. Mhnchen, 1933. Перевидання: Миф ХХ века: Оценка духовно-интеллектуальной борьбы нашего времени. Таллинн, 1998. Літ.: Hart F. Th. Alfred Rosenberg: Der Mann und sein Werk. Mhnchen, 1942; Kaiser W.J. Das Rechts- und Staatsdenken Alfred Rosenbergs. K`ln, 1964; Chandler A.R. Rosenberg’s Nazi Myth. New York, 1968; Cecil R. The Myth of the Master Race: Alfred Rosenberg and Nazi Ideology. New York, 1973; Baumg@rtner R. Weltanschauungskampf im Dritten Reich: Die Auseinandersetzung der Kirchen mit Alfred Rosenberg. Mainz, 1977; Nova F. Alfred Rosenberg: Nazi Theorist of the Holocaust. New York, 1986; Molau A. Alfred Rosenberg: Der Ideologe des Nationalsozialismus: Eine politische Biografie. Koblenz, 1993; Blum-Minkel Ch. Alfred Rosenberg als Reichsminister fhr die besetzten Ostgebiete. Hamburg, 1995; B@rsch C.-E. Die politische Religion des Nationalsozialismus: Die religi`sen Dimensionen der NS-Ideologien in den Schriften von Dietrich Eckart, Joseph Goebbels, Alfred Rosenberg und Adolf Hitler. Mhnchen, 2002; Piper E. Alfred Rosenberg: Hitlers Chefideologe. Mhnchen, 2005; Bollmus R. Das Amt
Rosenberg und seine Gegner: Studien zum Machtkampf im nationalsozialistischen Herrschaftssystem. Mhnchen, 2006; Гурулев С.А. Еще раз о расизме, национализме и их идеoлоге А. Розенберге. «Вопросы истории», 2006, № 5; Zellhuber A. «Unsere Verwaltung treibt einer Katastrophe zu…»: Das Reichsministerium fhr die besetzten Ostgebiete und die deutsche Besatzungsherrschaft in der Sowjetunion 1941—1945. Mhnchen, 2006. Н.Г. Кашеварова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОЗЕНБЕРГ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
