До внутрішніх джерел фінансування належать також створю-вані з власної ініціативи підприємств забезпечення (резерви) для відшкодування майбутніх витрат, збитків, зобов’язань, величина яких є невизначеною. У складі забезпечень наступних витрат і платежів (розділ 2 пасиву балансу) відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі, величина яких може бути визначена тільки на основі прогнозних оцінок, а також залиш-ки коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Забезпечення створюється при виникненні внаслідок мину-лих подій зобов’язання, погашення якого ймовірно призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні виго-ди, та його оцінка може бути розрахунково визначена. Забез-печення використовуються для відшкодування лише тих ви-трат, для покриття яких вони були створені. Забороняється створювати забезпечення для покриття майбутніх збитків від діяльності підприємства. Ефект фінансування за рахунок забезпечень проявляється за-вдяки існуванню часового розриву між моментом їх формування (нарахування) та використання (грошових виплат). Залежно від цього визначають можливий строк використання їх як джерела фінансування. Якщо забезпечення мають короткостроковий ха-рактер, однак нарахування здійснюються регулярно (револьвер-но) і зберігаються стабільні залишки на відповідних рахунках, то їх можна трактувати як довгостроковий капітал. Забезпечення можуть відноситися або на рахунок витрат підприємства (у складі інших операційних витрат), або від-шкодовуватися за рахунок прибутку. Величина забезпечень визначається на основі прогнозних розрахунків фінансових і бухгалтерських служб підприємства. Розмір забезпечень, які відносяться на валові витрати, лімітується податковим зако-нодавством. Забезпечення наступних витрат і платежів можна розглядати як один із інструментів прихованого самофінансування . За свої-ми характеристиками забезпечення можна трактувати як позичковий капітал підприємства з невизначеними строками та сумами погашення. До основних видів забезпечень, які можуть створюватися на підприємствах, належать такі: • забезпечення виплат персоналу; • додаткове пенсійне забезпечення; • виконання гарантійних зобов’язань; • реструктуризація; • виконання зобов’язань за ризиковими (обтяжливими) конт-рактами тощо. Забезпечення виплат персоналу. Найтиповішим видом за-безпечень, з яким обізнані вітчизняні економісти, є резерв на виплату відпусток. Він створюється з метою рівномірного вклю-чення майбутніх витрат на виплату відпусток до витрат звітного періоду (наприклад, місяця). Величина резерву визначається як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і процента, обчисленого як відношення річної прогнозованої суми на оплату відпусток до загального бюджету оплати праці. При безпосередньому нарахуванні відпускних працівникам відповідна сума уже не включається до витрат звітного періоду, а нарахову-ється за рахунок коштів сформованого резерву. Створення резер-ву відпусток не спричиняє жодних наслідків у податковому облі-ку. Валові витрати виникають у підприємства безпосередньо в момент нарахування відпускних до виплати (тобто в момент ви-користання зарезервованих сум). До забезпечень виплат персоналу належать також інші суми нарахованих у звітному періоді витрат i платежів персоналу, що здійснюватимуться в майбутніх звітних періодах. До таких ви-плат потрібно віднести витрати на обов’язкові відрахування (збо-ри) для забезпечення виплат на оплату відпусток, зокрема збори на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Резерв на додаткове пенсійне забезпечення. Хоча законо-давством України передбачена можливість реалізації програм додаткового пенсійного забезпечення за рахунок створення внут-рішньовиробничих пенсійних фондів, у практиці господарювання вітчизняних підприємств вони ще не набули поширення. Між тим залишки у фондах (які є складовою забезпечень наступних ви-трат) на підприємствах країн з розвинутою ринковою економі-кою розглядаються як важливе джерело фінансування. Якщо трудовим договором між працівником та працедавцем передбачаються грошові компенсації у разі непрацездатності, ін-валідності, смерті чи старості, то протягом активної діяльності працівника нараховуються внески у відповідні фонди. Грошові видатки з цих фондів здійснюються лише з настанням певних об-ставин (вихід на пенсію, настання страхового випадку тощо), як правило, через багато років. Таким чином, підприємства мають у своєму розпорядженні постійні залишки коштів, які використо-вуються для покриття потреби в капіталі. Ці кошти можна роз-глядати як довгостроковий позичковий капітал. Особливе значення цьому джерелу фінансування надають на підприємствах Німеччини. У крупних німецьких компаніях за-лишки на відповідних фондах сягають 15 % валюти балансу і не-рідко перевищують величину статутного капіталу . Це поясню-ється особливостями німецької пенсійної системи, значну роль в якій відіграють саме підприємства-роботодавці, що, в свою чер-гу, стимулюється податковим законодавством (частина відраху-вань у відповідні фонди виводиться з-під оподаткування). Для порівняння: на українських підприємствах питома вага всіх за-безпечень у структурі капіталу становить всього близько 1 % (дані 2000 р.). Резерв на виконання гарантійних зобов’язань. По товарах, на які встановлено гарантійний термін, до обов’язків продавця (виробника) входить виконання гарантійних зобов’язань протя-гом терміну гарантії. У разі виявлення дефектів або фальсифіка-ції товарів протягом гарантійного терміну експлуатації споживач має право вимагати від продавця (виробника) їх усунення та від-шкодування заподіяних збитків. З метою рівномірного віднесен-ня на собівартість продукції витрат на гарантійний ремонт (об-слуговування) підприємство може сформувати резерв на виконання гарантійних зобов’язань. Величина резерву встанов-люється, виходячи з рівня гарантійних замін, установленого під-приємством на основі прогнозних оцінок. Згідно з податковим законодавством до складу валових витрат платника включаються будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування) або га-рантійні заміни товарів, проданих платником податку, вартість яких не компенсується за рахунок покупців таких товарів. При цьому сума, що відноситься на валові витрати, не може переви-щувати 10 % сукупної вартості проданих товарів, по яких не за-кінчився строк гарантійного обслуговування. Забезпечення для відшкодування витрат на реструктуризацію створюється у разі наявності затвердженого керівництвом під-приємства плану реструктуризації з конкретними заходами, стро-ками їх виконання та сумою очікуваних витрат під час і після по-чатку реалізації цього плану. Аналогічно до інших видів забезпечень залишки резерву витрат на реструктуризацію та ви-конання гарантійних зобов’язань можуть використовуватися як джерела прихованого фінансування підприємств. Виняток із загальних правил, що стосуються забезпечень, ста-новлять кошти цільового фінансування i цільових надходжень, які згідно з П(С)БО також включаються до складу забезпечень наступних витрат і платежів. Залишки цільового фінансування (субсидії, асигнування з бюджету та позабюджетних фондів, ці-льові внески фізичних та юридичних осіб) можна розглядати як власний капітал. До того ж ці кошти надходять на підприємство ззовні. Щоправда, в умовах розвинутого ринку такого роду над-ходження на підприємствах практично відсутні. Саме тому ми не зупинятимемося на їх характеристиці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ I ПЛАТЕЖІВ» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
