РИХЛІК (Рихлик) Євген Антонович (16.11.1888—1937) — ученийславіст, етнограф, краєзнавець, педагог, громад. діяч. Чех за походженням. Учень славістів Т.Флоринського, А.Степовича, О.Лук’яненка. Н. в с. Вільшанка (нині село Чуднівського р-ну Житомир. обл.). Навч. в нар. однокласному уч-щі у Вільшанці, реальній школі в Празі (нині сто-
лиця Чехії), Києво-Печерській г-зії. 1913 закінчив історично-філол. ф-т Київ. ун-ту. 1913—18 викладав слов’ян. філологію на Вищих жін. курсах у Києві, рос. мову, граматику та педагогіку в Київ. жін. г-зії Євсєєвої. 1917—18 — приват-доцент Київ. ун-ту, 1918—19 — екстраординарний професор кафедри слов’ян. філології щойно створеного Самарського пед. ін-ту, згодом — ун-ту. 1919—20 викладав у 1-му Укр. держ. ун-ті в Києві. 1920—23 як член Етнографічної комісії при ВУАН перебував на Волині, де проводив монографічне обстеження с. Вільшанка, організував роботу Вільшанської чеської трудової школи. 1923— 25 — зав. Київської чеської трудової школи № 105 (на Шулявці). 1925 обраний наук. співробітником н.-д. кафедри мовознавства ВУАН. Із 1925 — професор ф-ту соціального виховання Ніжинського ін-ту нар. освіти, із 1927 — декан Ніжинського робітн. ун-ту. 1925—27 керував роботою термінологічної комісії, 1927—30 — роботою секції укр. мови та літератури Ніжинської н.-д. кафедри при Ніжинському ін-ті нар. освіти. Активний діяч Ніжинського наукового т-ва краєзнавства при ВУАН. Підготував плеяду талановитих учених, серед яких П.Одарченко, М.Ладухін, І.Павловський та ін. Із 1930 виконував обов’язки керівника створеного 1929 Кабінету для вивчення нац. меншин України при Етногр. комісії ВУАН (див. Кабінет національних меншин при ВУАН). Автор праць з літературознавства, слов’янознавства, етнографії та лексикографії. Крім академічних видань, також друкувався в журналах «Червоний шлях», «Музика», «Бібліологічні вісті» та інших. Заарештований 5 січня 1931 за звинуваченням у шпигунській діяльності на користь Чехословаччини. 13 червня 1931 засуджений до 10-ти років ув’язнення. Покарання відбував у виправних закладах Управління Сибірських виправно-трудових таборів НКВС СРСР, потім — у таборі на станції Медвежа Гора (нині м. Медвеж’єгорськ Республіки
Карелія, РФ). Помер за нез’ясованих обставин. 1958 вирок був скасований за недоведеністю обвинувачення. Праці: Жизнь славян: Популярные очерки, вып. 1—2. К., 1915; Поэтическая деятельность Франца Ладислава Челяковского: Из истории чешского литературного возрождения. К., 1915; Досліди над чеськими колоніями в Україні. В кн.: Записки Етнографічного товариства, кн. 1. К., 1925; З літератури про чехів на Україні. В кн.: Етнографічний вісник, кн. 2. К., 1926; Слов’янофільство Кирило-Методіївців (з ідеології Кирило-Методіївського братства). В кн.: Записки Ніжинського інституту народної освіти, кн. 6. Ніжин, 1926; З етнографічних студій. Там само, кн. 7. Ніжин, 1927; Про деякі польські переклади українських народних дум. В кн.: Ювілейний збірник на пошану академіка М.С. Грушевського, т. 2. К., 1928; Українські мотиви в поезії Юлія Словацького. В кн.: Записки Ніжинського інституту народної освіти, кн. 8—9. Ніжин, 1928—29; Сава Чалий і Сава Палинський у польській літературі. В кн.: Збірник заходознавства, вип. 1—2. К., 1929—30. Бібліогр.: Рихлик Євген Антонович: Бібліографічний покажчик. Ніжин, 1993. Літ.: Богомолова Н.А. Рыхлик Евгений Антонович. В кн.: Славяноведение в дореволюционной России: Биобиблиографический словарь. М., 1979; Данилюк Ю.З. Дві батьківщини Євгена Рихліка. В кн.: Репресоване краєзнавство (20—30-ті роки). К., 1991; Ємельянов В.М. З когорти нескорених. В кн.: Література і культура Полісся, вип. 4. Ніжин, 1994; Шаповал Ю. Належить до небагатьох вчених славістів (життя і смерть чеха Євгена Рихлика). «Пороги», 1998, № 1; Павленко Л.А. Євген Рихлік: Формування та еволюція історичного світогляду. «Сіверянський літопис», 2001, № 5; Шаповал Ю. Україна ХХ століття: Особи та події в контексті важкої історії. К., 2001; Самойленко Г.В. Дослідник польської літератури Є.А. Рихлик. В кн.: Поляки в Ніжині: Збірник статей та матеріалів, вип. 2. Ніжин, 2004; Самойленко Г.В., Самойленко О.Г. Ніжинська вища школа: Сторінки історії. Ніжин, 2005; Скрипник П. Рихлік Євген Антонович. В кн.: Видатні діячі науки і культури Києва в історико-краєзнавчому русі України: Біографічний довідник, ч. 2. К., 2005; Боряк О. Євген Рихлік про історію чехів на Волині. В кн.: Боряк О. Україна: Етнокультурна мозаїка. К., 2006; Павленко Л.А. Дослідження життя та наукової спадщини Є. Рихлика: Історіографія проблеми. В кн.: Література та культура Полісся, вип. 36. Ніжин, 2007; Її ж. Поняття «слов’янський світ» та ідея слов’янської єдності у науковій спадщині
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РИХЛІК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
