РЖИЩІВ — місто обласного підпорядкування Київської області. Розташов. на правому березі Дніпра (із 1970-х рр. — Канівського водосховища), при впадінні в нього р. Леглич. Населення 8,4 тис. осіб (2001). Попередником Р. є давньорус. городище в урочищі Іван-гора (на сх. околиці сучасного міста), яке ототожнюється з літописним «городом» Іван, що згадується під 1151. За археол. даними, городище датується 12 — 1-ю пол. 13 ст. Життя тут припинилося після монголо-татарської навали. Площа збереженої частини городища — 1 га (значна частина зруйнована). Пам’ятку дослідив В.Гончаров 1960—66. Р. як приватновласницьке містечко Київського воєводства відомий із 1580-х рр. Власниками були представники шляхетських родів Скобейків, Халецьких, Вороничів, Тишкевичів. Із 1648 — центр сотні у складі Канівського полку. Біля Р. на Дніпрі було зручне місце для переправи, яким скористався в листопаді 1663 польс. король Ян II Казимир Ваза під час походу в Лівобережну Україну. У лютому 1679 ржищівський замок, зайнятий прихильниками Ю.Хмельницького, здобув штурмом козацькомоск. загін, після чого містечко спустошили, а його мешканців переселили на Лівобережжя (у ході «Великого згону»). Р. відродився 1702. До 1704 його контролювали козаки С.Палія, а потім — влада Гетьманщини та рос. війська. 1709 власником Р. на нетривалий час став київ. Софійський монастир. 1712 мешканців містечка під час другого «Великого згону» переселили на Лівобережжя. Після 1714, коли Пд. Київщина повернулася під владу Речі Посполитої, Р. знову почав заселятися. Із 1739 його власником був С.Щеньовський, який відновив замок і 1765 заснував монастир тринітаріїв (діяв до 1832; дерев’яний костьол Свято-
Ржищів. Свято-Троїцька церква. Фото початку 21 ст.
го Станіслава замінений мурованим 1829; знесений у 1980-ті рр.). Р. не раз зазнавав нападів гайдамаків (1751, 1768). Після 2-го поділу Польщі (1793) Р. — у Київ. пов. Київської губернії, залишався приватновласницьким містечком аж до поч. 20 ст. У серед. 19 ст. Р. став значним торгово-пром. центром, а його пристань — однією з найбільших на Дніпрі. Серед підпр-в найбільшими були цукровий з-д, а також механічний і чавуноливарний з-ди, які виробляли обладнання для цукрової пром-сті (об’єднані 1928 в одне підпр-во, що дістало назву «Радіатор»; нині «Новопак»). 1897 населення Р. становило 11,6 тис. осіб (із них половина — євреї). 1917—20 влада в містечку не раз змінювалася. 1919 Р. входив у зону дії загонів отамана Зеленого, які кілька разів захоплювали містечко. Із 1923 — райцентр. 1938 дістав статус с-ща міськ. типу. Під час Другої світової війни в районі Р. в серпні 1941 та у вересні 1943 — лютому 1944 йшли запеклі бої. Р. був окупований гітлерівцями із 21 серпня 1941 до
7 січня 1944. 1959 Р. втратив статус райцентру (що не сприяло розвитку селища) та був підпорядкований Кагарлицькому р-ну. Із 1995 — місто обласного значення. Пам’ятка арх-ри: Свято-Троїцька церква (1853—60). Музеї: історії к-ри Південної Київщини; мист-в ім. І.-В.Задорожного. На околиці Р. — Спасо-Преображенський правосл. монастир, заснований між 1626 і 1649. У період між 1754 і 1778 був унійним. 1852 став жіночим (раніше був чоловічим). Закритий 1927, відроджений 1995. Монастирські храми не збереглися. У Р. народилися астроном і геодезист Р.Фогель, художник І.-В.Задорожний, письменниця Л.Костенко. Літ.: Похилевич Л.И. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864; S»ownik geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 10. Warszawa, 1889; Список населенных мест Киевской губернии. К., 1900; ІМіС УРСР: Київська область. К., 1971; Ваврик М. Нарис розвитку і стану Василіянського чина XVII—XX ст. Рим, 1979; Умрихін В.В. Історія Ржищівщини: Від найдавніших часів до наших днів. Ржищів, 1996. Д.Я. Вортман.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЖИЩІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
