Завершується аудит загальною оцінкою санаційної спромож-ності підприємства з подальшим прийняттям рішення про доці-льність санації чи ліквідації суб’єкта господарювання та скла-данням акта аудиторської перевірки. На підставі здобутих у результаті санаційного аудиту даних розробляються загальні висновки та пропозиції щодо доцільності ліквідації чи санації підприємства. Якщо виробничий потенціал підприємства зруйновано, структура балансу незадовільна, ринки збуту продукції втрачено, стратегія розвитку підприємства відсутня, концепція санації недосконала, то робиться висновок про санаційну неспроможність підприємства та доцільність його ліквідації. Коли санаційний аудит показав, що підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, має достатньо підгото-влений менеджмент, ринки збуту продукції, а також реальні мож-ливості для залучення фінансових ресурсів зовнішнього санатора, то робиться висновок про можливість проведення його санації. В акті про результати санаційного аудиту потрібно чітко відби-ти поточний стан підприємства й визначити його санаційні шанси з огляду на прогнози розвитку самого підприємства та навколиш-нього середовища. Акт має бути не лише достовірним та інформа-ційно насиченим, а й містити переконливі обґрунтування тих чи інших висловлених у ньому тверджень, а також найістотніші ви-сновки, на яких ґрунтується оцінка санаційної концепції. Акт аудиторської перевірки може складатися з таких розділів: 1. Основні відомості про аудитора та аудиторську фірму. Подається така інформація: • назва аудиторської фірми, номер і дата ліцензії, виданої Аудиторською палатою, адреса, телефон; • відомості про аудитора: прізвище, ініціали, номер, дата ви-дачі сертифіката аудитора. 2. Підстави для здійснення аудиту, мета, методи та обсяг. Зазначаються замовники аудиту, відповідні законодавчі під-стави, об’єкт аудиту (реквізити підприємства), мета та завдання цього заходу, основні документи й методи, використані під час його здійснення. Акт адресується клієнтові, як того потребують умови взятого аудитором зобов’язання, і має містити ще й таку інформацію: брав аудитор участь у розробці плану санації чи він працював з уже готовим планом; період, протягом якого проводився аудит. 3. Оцінка достовірності інформації та наданих доказів. Акт має чітко викладати думку аудитора про відбитий у звіт-ності фінансовий стан підприємства, а також про наведені у плані санації дані з погляду їх повноти, достовірності, реальності та об’єктивності. Аудитор має констатувати виконання неодмінних передумов здійснення аудиту: а) фінансова інформація була підготовлена згідно з норматив-ною базою, якою керується підприємство у практичній діяльності; б) подана інформація за обсягом достатня для оцінювання плану санації; в) усі матеріальні питання, що стосуються правильного розу-міння фінансової інформації, відбиті адекватно. 4. Висновки про санаційну спроможність чи неспроможність. З огляду на актуальну фінансово-господарську ситуацію та причини кризи на підприємстві — об’єкті аудиту, сильні та слаб-кі сторони в його діяльності, найважливіші санаційні заходи, що плануються, робиться остаточний висновок про санаційну спро-можність (неспроможність) цього підприємства. При цьому голо-вним є таке: • документальне підтвердження наявних передумов санаційної спроможності (неспроможності); • визначення основних ризиків; • оцінка санаційних заходів (якщо вони мають сенс). Остаточний висновок можливий у трьох варіантах. 1. Однозначно стверджується, що концепція санації відбиває реальний стан справ і підприємство є санаційно спроможним. 2. Зазначається, що план санації можна реалізувати, виконав-ши певні рекомендації, зроблені під час санаційного аудиту. 3. План санації визнається нереальним, а сама санація — не-можливою. Якщо аудитор установлює, що санація підприємства є можли-вою лише при виконанні певних рекомендацій, зроблених у ході аудиту, то він має зробити посилання на зміст даних рекомендацій. Якщо план санації визнано недосконалим, аудитор має обґру-нтувати цей висновок, назвати позиції плану, які є недостовірними або сумнівними щодо здатності підприємства їх реалізува-ти й продовжувати свою фінансово-господарську діяльність у майбутньому. Якщо аудитор переконаний у тому, що підприємс-тво не в змозі надалі функціонувати, він має дати таке формулю-вання: концепція санації є хибною.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «АКТ АУДИТОРСЬКОЇ ПЕРЕВІРКИ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
