РЕГІОН (від лат. regio — «країна», «область», «царство»; історично походить від назви давньоримського міста Regio, нині — м. Реджо-ді-Калабрія, Італія) — частина земної поверхні із замкненими межами, яка характеризується цілісністю та своєрідністю в певному відношенні. Термін «регіон» має заг. зміст і застосовується для позначення територіальної ділянки будь-якого розміру, виділеної за різними ознаками або комплексом ознак. В залежності від них одна й та ж сама територія може бути поділена на різні за своїм змістом регіони. У заг. випадку їхні межі не збігаються. У фізичній географії регіони виділяються як територіальні одиниці, цілісні та своєрідні за природними особливостями: біогеогр., зоогеогр., геоморфологічні та ін. регіони. Найбільш комплексний характер мають фізико-геогр. (ландшафтні) регіони. Ними є одиниці фізико-геогр. районування будь-якого таксономічного рангу. В екон. науках Р. виділяється як частина території, у межах якої склалась міцна система зв’язків між госп. суб’єктами і яка має певну спеціалізацію в госп. комплексі д-ви або наддерж. утворення. У геополітиці Р. розуміється як частина загальносвіт. простору, як наднац. територіальне утворення — об’єднання країн в екон. та/чи політ. блок, співтовариство. Внутрішньодерж. тлумаченням Р. оперує сфера держ. управління, де як регіони розглядаються окремі адм.-тер. одиниці (області, райони), а також об’єднання кількох таких одиниць за територіальним, екон. або ін. принципами. У гуманітарних науках Р. тлумачиться як людська спільність, яка мешкає (мешкала) в межах певної території й відзначається істор., культ., екон., геогр. своєрідністю та гомогенністю, що надає населенню єдності у визначенні та реалізації своїх заг. цілей. Виділяються різні за змістом регіони: історико-геогр., етнокульт., етногр., лінгвістичні та ін.
Регіони — індивідуальні територіальні одиниці й тому мають власну назву (Київ. столичний регіон, Волинь, Єврорегіон «Буг» та ін.). Доцільною може бути типологія регіонів за певними ознаками (гірські, рівнинні, примор. регіони та ін.). Р. — позарангова територіальна одиниця, однак здебільшого при поділі території на регіони вводиться їх ієрархія, тобто виділяються регіони різного таксономічного рівня. Згідно з «релятивістським» тлумаченням ієрархії регіонів кількість ієрархічних рівнів регіонів і критерії їх виділення визначаються наук. проблемою, що вивчається, чи управлінським завданням, що вирішується. Тому таксономічні системи регіонів, розроблені в різних науках, істотно відрізняються за числом рівнів і назвами таксонів. Досить поширеною є трьохрівнева ієрархія регіонів: макро-, мезо-, мікрорегіон. Регіони — динамічні утворення. Із часом змінюються не тільки їхні характеристики, а й внутр. територіальній устрій, розміри та конфігурація. Для більшості регіонів можна встановити час їх виникнення. Унаслідок внутр. протиріч або зрушень у регіональних структурах вищих рангів регіони щезають, найчастіше поглинаються ін. регіонами або розпадаються на кілька регіонів. Регіони, межі яких закріплені де-юре і які є об’єктами управління (напр. адм. одиниці), називають формальними. До неформальних зараховують регіони, існування та межі яких визначаються потребами наукового чи ін. пояснення устрою території. Регіони, які існують в уяві окремої особи, а також у колективній свідомості, називаються вернакулярними або когнітивними регіонами. Їхні межі можуть істотно не збігатися з межами регіонів, що виділяються на наук. чи управлінській основі. Літ.: Isard W. Introduction to Regional Science. Englewood Cliffs, 1975; Верменич Я.В. Історична регіоналістика в Україні: Спроба концептуального аналізу. К., 2001; Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: Місце і простір, т. 1—2. К., 2005. М.Д. Гродзинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РЕГІОН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
