РЕБЕТ Лев (03.03.1912—12.10. 1957) — політ. діяч, публіцист, ідеолог укр. націоналізму. Професор (1954). Чоловік Д.Ребет. Н. в м. Стрий. Навч. на юрид. ф-ті Львів. ун-ту. Із 1927 — член Української військової організації, згодом — Організації українських націоналістів. Очолював провід ОУН у Стрийському повіті (із 1930), керівник Крайової екзекутиви ОУН на зх. укр. землях (1934—38). Упродовж 1930-х рр. не раз був заарештований, зважаючи на активну діяльність в ОУН. Після розколу ОУН належав до ОУН під проводом С.Бандери. Виступав одним з ініціаторів проголошення Акта укр. державності у Львові 30 червня 1941 (див. Акт Тридцятого червня 1941), заст. голови Українського державного правління Я.Стецька. Разом з ін. членами уряду заарештований гестапо. Перебував в ув’язненні в нім. концтаборі Освенцім (вересень 1941 — 1944). Після звільнення емігрував до Зх. Німеччини, де увійшов до Закордонного центру ОУН (1945), згодом став гол. суддею Закордонних частин ОУН (ЗЧ ОУН). Із 1952 — член Закордонного представництва Укр. гол. визвол. ради, голова Ради референтів. Після розколу Закордонних частин
ОУН (1954) Р. створив нову орг-цію — ОУН ЗЧ (із 25 грудня 1956 — ОУН за кордоном (ОУНз), т. зв. «двійкарі»). Обраний головою політради ОУНз. Крім політичної, займався громад. та наук. роботою. Автор наук. праць у галузі політології, соціології, держ. права, член Наукового товариства імені Шевченка, співавтор газет «Українська трибуна», «Час», «Сучасна Україна». Редактор тижневика, а згодом місячника «Український самостійник». Захистив докторську дис. (1949), із 1952 — доцент, із 1954 — професор держ. права Українського вільного університету (Мюнхен; ФРН). Убитий агентом КДБ при РМ СРСР Б.Сташинським, похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені (ФРН). Праці і тв.: Формування української нації. Мюнхен, 1951; Теорія нації. Мюнхен, 1956; Походження українців, росіян, білорусів у світлі сучасних совєтських теорій. Б/м, 1962 (нім. мовою — 1956); Світло і тіні ОУН. Мюнхен, 1964; Те саме. «Дніпро», 1994, № 1; «Основа», 1995, № 29; Нація і держава: Демократія і право. Гадяч, 2003. Літ.: Стахів В.П. Процес проти Б. Сташинського — вбивника проф. Лева Ребета і Ст. Бандери. «Сучасність», 1961, № 11—12; Кордюк Б. Переднє слово. В кн.: Ребет Л. Світла і тіні ОУН. Мюнхен, 1964; Московські вбивці Бандери перед судом: Збірник матеріалів. Мюнхен, 1965; Маркусь В. Лев Ребет — політик, публіцист, науковець і людина. «Сучасність», 1977, № 12; Чорний І. Лев Ребет: До 25-ліття його смерті. Там само, 1983, № 6; Романюк М. Ребет Лев. В кн.: Українська журналістика в іменах, вип. 2. Львів, 1995; Мала енциклопедія етнодержавознавства. К., 1996; Лев і Дарія Ребети — видатні діячі українського національно-визвольного руху: Матеріали наукової конференції (Київ, 4.10.1997). К., 1997; Світова та вітчизняна етнодержавницька думка (у персоналіях). К.—Донецьк, 1997; Бурнашов Г.В. Лицар великої ідеї. Івано-Франківськ, 2004; Його ж. Утаємничені замахи. Івано-Франківськ, 2005; Видатні діячі українського національного відродження (ХIХ—ХХ ст.). Луганськ, 2008; Надольська В.В. Націологічні дослідження Лева Ребета в 40—50-х рр. ХХ ст. «Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія: Історичні науки», 2009, № 13. Г.П. Герасимова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ребет Лев» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
