«РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ» — науково-документальна серія книг, ініційована Національною академією наук України, Інститутом історії України НАН України, Службою безпеки України, спільно з Держ. к-том по пресі України, Укр. історико-просвітницьким т-вом «Меморіал» ім. В.Стуса (див. «Меморіал» імені Василя Стуса), Всеукраїнською спілкою краєзнавців, для видання досліджень політ. репресій рад. доби та створення мартирологу безпідставно репресованих громадян. Серія «Р.і.» включила в наук. обіг і оприлюднила раніше закриті для дослідників документи вищого партійно-держ. кер-ва СРСР та УРСР, колиш. спец. служб, правоохоронних органів, відкрила широкі можливості для наук. вивчення й узагальнення проблем зародження і функціонування більшовицького режиму в Україні. Правовим підґрунтям діяльності науково-документальної серії «Р.і.» став Закон УРСР від 17 квітня 1991 «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Довідка про реабілітацію письменника Натана Лур’є. 31 січня 1956.
146 РЕБЕТ
Д. Ребет.
Л. Ребет.
Звернення до вищих органів влади та управління незалежної України щодо необхідності реалізації видавничого проекту «Реабілітовані історією» підписали Голова СБУ Є.Марчук, президент АН України академік АН України Б.Патон та академік АН України П.Тронько. 6 квітня 1992 Верховна Рада України ухвалила постанову № 2256-ХII «Про підготовку багатотомного науководокументального видання про жертви репресій на Україні». Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 11 вересня 1992 була утворена Гол. ред. колегія науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією» у складі 22 осіб, яку очолив академік АН України П.Тронько, заступниками стали Ю.Данилюк, Г.Ковтун. Постановою Президії АН України № 324 від 9 грудня 1992 підготовка багатотомної серії книг «Р.і.» була визначена як один із пріоритетних напрямів дослідження нац. історії. Раді Міністрів АР Крим, держ. адміністраціям областей та міст Київ і Севастополь рекомендувалося відповідними розпорядженнями ухвалити ред. колегії, створити при них штатні редакційно-видавничі групи, вирішити за рахунок місц. бюджетів питання фінансування й матеріального забезпечення видання. Постановою рекомендувалося Мін-ву фінансів і Мін-ву економіки, зокрема, передбачити щорічне виділення фінансування на підготовку і випуск названої серії книг, спеціалізованого журналу «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД— КГБ». Науково-методичне забезпечення підготовки серії книг «Р.і.» покладалося на Ін-т історії України АН України. Структура кожного обласного тому включає кілька книг. У першій книзі публікується дослідження особливостей функціонування більшовицького режиму на території адм.-тер. одиниці. Нариси про незаслужено забутих та репресованих держ. діячів, видатних діячів науки, к-ри, політиків, робітників, селян дають читачеві можливість уявити масштабність «соціальної чистки» рад. сусп-ва. У розділі «Мовою документів» публікуються документи про перебіг політ. репресій, взаємодію
парт., рад. та правоохоронних органів у здійсненні держ. терору, методи роботи рад. спецслужб, настрої населення. У книгах подаються списки репресованих, підготовлені на основі архівно-кримінальних справ колиш. рад. органів держ. безпеки. Окремо висвітлюється увічнення пам’яті репресованих громадян. Кількість книг по кожній області залежить від кількості репресованих громадян. Спільними зусиллями Гол. ред. колегії науково-документальної серії книг «Реабілітовані історією», Ін-ту історії України НАН України, СБУ, Держ. к-ту архівів України, обласних держ. адміністрацій, численних науковців, архівістів, журналістів, краєзнавців, регіональними редколегіями серії «Р.і.» в областях України та АР Крим видано 80 книг обласних томів, загалом передбачається понад 100 книг. За архівно-кримінальними справами, які зберігаються в Нац. архів. фонді України, працівниками обласних науково-ред. груп виявлено й складено картки на понад 700 тис. репресованих громадян. Створюється електронна Нац. база жертв політ. репресій, за рахунок спонсорських коштів видано 37 чисел ж. «З архівів ВУЧК—ГПУ—НКВД—КГБ». Р.Ю. Подкур.
грацію, займалася розбудовою мережі ОУН на Заході. Член Закордонних частин ОУН (1945— 48) та президії Закордонного проводу УГВР. Від 1979 до червня 1991 очолювала діяльність Політ. ради ОУН (закордонної; див. Двійкарі). Активістка укр. жін. руху в еміграції, делегована на 1-й Світ. конгрес українок у Філадельфії (США; 1948). Входила до керівного складу Світової федерації українських жіночих організацій. Видала збірку статей про Союз українок Німеччини (1980). Працювала в редколегії час. «Сучасність», газет «Український самостійник», «Сучасна Україна». Автор статей на суспільно-політ. і громад. теми. П. в м. Мюнхен (ФРН), похована на місц. цвинтарі. Літ.: Посмертна згадка. «Наш голос», 1992, ч. 3; Содоль П. Українська повстанська армія (1943—1949): Довідник. Нью-Йорк, 1994. О.Й. Стасюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): ««РЕАБІЛІТОВАНІ ІСТОРІЄЮ»» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
