РАДА МІНІСТРІВ УРСР — вищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади в Україні з березня 1946 до квітня 1991. Утворена указом Президії ВР УРСР від 25 березня 1946 у складі голови РМ, 7-ми його заступників, 26-ти міністрів, голів Держплану, К-ту у справах мист-в, К-ту у справах культурно-освіт. установ і Управління вищої школи. Встановлений конституціями СРСР (1936) і УРСР (1937) поділ галузевих органів на загальносоюзні, союзно-республіканські й республіканські не змінився, але централізація управління різко зросла. У лютому 1947 у прямому підпорядкуванні 36-ти загальносоюзних мін-в перебувала переважна більшість підпр-в та установ УРСР. Жодною мірою на них не поширювалася компетенція РМ УРСР. Але й два десятки союзно-респ. мін-в у складі РМ УРСР мали досить скромні повноваження. За дозволом на затвердження структури органів управління, фонду заробітної плати, схем посадових окладів тощо їм доводилося звертатися до відповідних міністерств у Москві. Певну свободу дій у рамках затверджених лімітів мали тільки 8 респ. мін-в. Постійні перебудови в системі управління призвели в кінцевому підсумку до появи громіздкої багатоступеневої структури зі складною системою забюрократизованої звітності, дублюванням функцій і колосальним апаратом, в якому кількість начальників була співставною з кількістю безпосередніх виконавців. Після смерті Й.Сталіна М.Хрущов у боротьбі зі своїм суперником — головою РМ СРСР Г.Маленковим — ініціював появу постанови ЦК КПРС «Про серйозні недоліки в роботі партійного і державного апарату» (25 січня 1954). Під гаслом розширення прав союзних республік деякі загальносоюзні мін-ва були перетворені на союзно-республіканські. У травні 1957 більшість мін-в були ліквідовані. Майже всі (за винятком військових) підпр-ва пром-сті та буд-ва були передані радам нар. госп-ва (див. Раднаргоспи). Після усунення М.Хрущова від влади раднаргос-
пи були ліквідовані, і управління пром-стю та буд-вом знову перейшло до галузевих мін-в. Ухвалений 19 грудня 1978 закон «Про Раду Міністрів Української РСР» затвердив такий склад уряду: голова, його заступники, 28 керівників союзноресп. мін-в, 6 респ. міністрів (автомобільного транспорту, буд-ва і експлуатації шосейних доріг, комунального госп-ва, місцевої пром-сті, побутового обслуговування населення, соціального забезпечення). Перелік респ. мін-в показує, що практично всі сфери життєдіяльності сусп-ва знову перейшли у відання союзних і жорстко контрольованих із Москви союзно-респ. мін-в, тобто централізація держ. управління дійшла до абсурду. Підпорядкування діючих в Україні підрозділів і структур К-ту нар. контролю і К-ту держ. безпеки Раді міністрів УРСР було суто формальним. Вони мали жорстку ієрархічну побудову із прямим виходом керівних ланок на апаратні підрозділи ЦК КПРС. Крім перелічених структур, РМ УРСР підпорядковувалися 13 держ. к-тів, об’єднання «Укрсільгосптехніка», Центр. стат. управління, к-ти з фізкультури і спорту, по держ. преміях УРСР в галузі науки і техніки, головні управління (архівне, з іноз. туризму та ін.). Від травня 1990 підпорядкування РМ УРСР Верховній Раді УРСР стало не формальним, а фактичним. У зв’язку із цим виникла необхідність реформи вищого виконавчого і розпорядчого органу держ. влади. 18 квітня 1991 Верховна Рада України перетворила РМ УРСР на Кабінет Міністрів УРСР (див. Кабінет Міністрів України). РМ УРСР очолювали: М.Хрущов (березень 1946 — грудень 1947), Д.Коротченко (грудень 1947 — січень 1954), Н.Кальченко (січень 1954 — лютий 1961), В.Щербицький (лютий 1961 — липень 1963, жовтень 1965 — травень 1972), І.Казанець (червень 1963 — вересень 1965), О.Ляшко (червень 1972 — липень 1987), В.Масол (липень 1987 — жовтень 1990), В.Фокін (жовтень 1990 — квітень 1991). Літ.: Історія держави і права України, ч. 1—2. К., 1996; Уряди Украї-
ни у ХХ ст.: Науково-документальне видання. К., 2001; Конституції і конституційні акти України: Історія і сучасність. К., 2006; Політична система для України: Історичний досвід і виклики сучасності. К., 2008; Історія державної служби в Україні, т. 2. К., 2009. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «РАДА МІНІСТРІВ УРСР» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
