ПРАЗЬКИЙ АРХІВ — умовна сукупна назва архів., бібліотечних та музейних колекцій, створених і зібраних укр. еміграцією в Чехо-Словац. Республіці переважно в міжвоєнний період. В історіографії на означення цього документального масиву використовувалися також назви: «Празькі фонди», «Празький український архів», «Празькі архіви». П.а. був акумульований у Празі Музеєм визвольної боротьби України та Українським історичним кабінетом; розпорошений у результаті повоєнних переміщень до УРСР та СРСР. П.а. — феномен укр. історії, к-ри та мист-ва; архів., бібліотечної та музейної справи. Багаторівневий об’єкт, пов’язаний з архів. українікою. Важлива складова джерельної бази укр. історії періоду кінця 19 ст. — серед. 1940-х рр., передусім — часів Української революції 1917—1921 та історії укр. еміграції міжвоєнного періоду. Історія розвитку П.а. пройшла такі етапи: формування колекцій в Укр. істор. кабінеті та Музеї визвол. боротьби України; переміщення до УРСР у 1945 та 1958; оперативна розробка й науково-тех. опрацювання фондів 1945—50 та 1958—62; період «небуття» (поч. 1960-х — кінець 1980-х рр.); розсекречування й введення до наук. обігу (із кінця 1980-х — поч. 1990-х рр.). Розпорошення первісно цілісного масиву П.а. було проведене в результаті т. зв. оперативної розробки документів із метою пошуку «контрреволюційних елементів» (1945—62). Цій меті було підпорядковане науковотех. опрацювання документів за т. зв. скороченим циклом, їхнє фондування, розпорошення цілісних документальних комплексів
без урахування походження, приналежності та специфіки документів. Задокументовані переміщення сегментів П.а. з Праги відбулися в 1945 та 1958. Існують припущення щодо передавання П.а. до УРСР 1948 та 1983; на сьогодні вони документально не підтверджені. У липні 1945 до ЧехоСловац. Республіки прибула архівна пошукова група у складі заст. начальника Управління держ. архівами НКВС УРСР П.Павлюка, директора Центр. держ. архіву фонофотокінодокументів УРСР Г.Пшеничного і начальника відділу держ. архівів Управління НКВС по Львів. обл. Г.Неклеси. Було виявлено архіви Українського вільного університету, Української господарської академії в Подєбрадах, а також Укр. істор. кабінету, урочисте передавання якого відбулося 4 вересня 1945 як «дар Чехословацького уряду Українській РСР»; офіц. акт передавання підписано 30 серпня, а фактичне переміщення архіву почалося ще 18 серпня 1945. Для оперативного опрацювання еміграційних архівів 1 жовтня 1945 було створено окремий відділ у складі ЦДІА УРСР — спец. відділ таємних фондів. У результаті оперативної розробки документів Укр. істор. кабінету для потреб спецслужб створено значні обсяги довідкової документації на бл. 82 тис. осіб (довідки-орієнтировки, списки-довідники, алфавітні книги-довідники, короткі характеристики на укр. «білоемігрантів», персональні характеристики, характеристики на фондоутворювачів особових фондів, спецповідомлення, індивідуальні та групові істор. довідки, огляди фондів тощо). Створено картотеку на діячів Укр. революції 1917—21, кваліфікованих рад. режимом як «контрреволюційний елемент» (містить біографічно-довідкові дані на понад 100 тис. осіб; нині зберігається в Центр. держ. архіві вищих органів влади і управління України — ЦДАВО України). У липні 1950 після завершення опрацювання документів 1945 надходження спец. відділ таємних фондів ЦДІА УРСР було лік-
487
ПРАЗЬКИЙ
st hi
or o y. rg a .u
/
tp ht ://
488 ПРАПОР
відовано. Сформовано бл. 250 фондів обсягом понад 23 тис. справ (за ін. даними, 340 фондів, бл. 37 тис. справ), що ідентифікуються як складова П.а. Утворені фонди передано до Центр. держ. архіву Жовтневої революції та соціаліст. буд-ва УРСР. 1958 до УРСР було передано колекції Музею визвол. боротьби України, закритого в березні 1948. У результаті опрацювання цих документів у відділі таємних фондів ЦДІА УРСР сформовано ще 173 фонди (7,2 тис. справ). 1962 було визнано безперспективність подальшої оперативної розробки еміграційних та подібних фондів. Обидва документальних масиви об’єдналися після переїзду Центр. держ. архіву Жовтневої революції та соціаліст. буд-ва УРСР до Києва 1970. 1962, у ході науково-тех. опрацювання колекцій Музею визвол. боротьби України частину експонатів (меморіальні стрічки, шлики до шапок, прапорці Української Народної Республіки та ін.) було передано до Київ. держ. істор. музею, а частину — знищено. У середині 1990-х рр. у літературі поширювалася теза (Л.Лозенко, М.Мушинка) про свідоме розпорошення П.а. у 1963 поміж регіональними архівами; насправді до останніх було передано за профілем лише бл. 50 одиниць зберігання; передані документи поповнили вже існуючі фонди, що було логічним і професійно обґрунтованим кроком. Незначний за обсягом, але цінний фрагмент П.а. представлений у ЦДАМЛМ України матеріалами ф. 544 «Колекція книжкової графіки (відбитки)» (117 одиниць зберігання книжкової графіки видатних укр. митців міжвоєнної доби). 1988 до Парт. архіву Ін-ту історії партії при ЦК КПУ (нині Центр. держ. архів громад. об’єднань України — ЦДАГО України) з КДБ УРСР надійшло 117 картонажів з матеріалами укр. еміграції з ЧСР, з яких згодом було сформовано ф. 269 «Колекція документів “Український музей у Празі”» (бл. 1,5 тис. справ). Після 1991 тривають надходження до різних установ України сегментів П.а. про осіб, чиє
життя було пов’язане з міжвоєнною ЧСР. За останніми обрахунками, сукупний обсяг окремих сегментів П.а. в держ. архівах (ЦДАВО України, ЦДАГО України, ЦДАМЛМ України, ЦДІА України, м. Київ, ЦДІА України, м. Львів) становить бл. 340 фондів (понад 33 тис. одиниць зберігання) і 3,6 тис. одиниць зберігання фотодокументів у 26-ти альбомах (Центр. держ. кінофотофоноархів України ім. Г.Пшеничного). Найбільший сегмент П.а. зберігається у ЦДАВО України (323 фонди, 28,4 тис. справ). Нерозривно пов’язана із цим масивом частина 94-х фондів еміграційного походження ЦДАВО України (1,9 тис. справ); документи, отримані з Чеської Республіки та Словаччини після 1991 (Держ. архів Терноп. обл. — 132 справи; Інститут літератури імені Т.Шевченка НАН України — 2,9 тис. одиниць зберігання; Держ. музей літератури України — 30 одиниць зберігання; ЦДАМЛМ України — 31 одиниця зберігання; Центр. держ. архів зарубіжної україніки — 4,7 тис. окремих документів). Бібліотечний сегмент П.а. охоплює 4,3 тис. книг та брошур і 18,6 тис. примірників журналів та газет, з яких чіткі атрибуційні ознаки П.а. (печатки, дарчі, автографи, адреси тощо) мають 1,9 тис. книжок, 16,6 тис. примірників періодичних видань. За межами України окремі фрагменти фондів П.а., дотичних установ та діячів, які виступали фондоутворювачами особових фондів Укр. істор. кабінету та Музею визвол. боротьби України, зберігаються в архівах, б-ках і музеях РФ, Чеської Республіки та Словаччини.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПРАЗЬКИЙ АРХІВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
