НЕПРЯМІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО СПРИЯННЯ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ
Поряд із прямим бюджетним фінансуванням підприємств не-рідко використовуються непрямі форми підтримки (приховане субсидіювання). До основних форм непрямої державної підтрим-ки підприємств слід віднести такі: • підтримка фіскального характеру; • дозвіл на порушення антимонопольного законодавства; • державні протекціоністські заходи, спрямовані на захист віт-чизняного товаровиробника; • розміщення державних замовлень на підприємствах, які пе-ребувають у фінансовій кризі; • обмеження щодо виходу на ринок; • надання державних гарантій та поручительств. У вітчизняній практиці можна зустріти й інші методи держав-ної підтримки підприємств, наприклад надання певним суб’єктам підприємницької діяльності в оренду приміщень без стягування орендної плати та без оплати комунальних послуг; надання ви-ключних ліцензій на здійснення певних видів господарської дія-льності, погашення державою (або державними підприємствами) заборгованості деяких суб’єктів господарювання за енергоносії. Залежно від напрямку економічної доктрини держави мож-ливе використання того чи того виду санаційної підтримки під-приємств фіскального характеру. Ця підтримка може набирати таких форм: • надання податкових пільг та податкове кредитування; • реструктуризація заборгованості перед бюджетом та держа-вними цільовими фондами; • списання заборгованості перед державою; • надання цільових податкових пільг підприємствам, які по-требують санації; • фіскальні поступки головним кредиторам підприємств, які потребують санації, з метою активізації участі кредиторів у сана-ційних процесах. Типовим прикладом використання такої форми фінансового сприяння підприємствам є прийнятий 5 лютого 1999 року Парла-ментом України Закон «Про списання і реструктуризацію подат-кової заборгованості платників податків — цукрових заводів (комбінатів) за станом на 1 січня 1998 року і сільськогосподарсь-ких підприємств за станом на 1 січня 1999 року». Цей Закон по-кликаний частково списати і реструктуризувати податкову забор-гованість вищевказаних платників податків. Списанню підлягають суми податкової заборгованості з оплати пені (крім суми пені, нарахованої за порушення термінів розрахунків за здійс-нення операцій у сфері ЗЕД), штрафних і фінансових санкцій до Державного бюджету України, Пенсійного фонду і Фонду соціа-льного страхування. Реструктуризація податкової заборгованості поширюється на ПДВ, податок на прибуток, податок на землю, збір до Інноваційного і Чорнобильського фондів, збір за спеціа-льне використання природних ресурсів, збір на обов’язкове пен-сійне страхування, прибутковий податок із громадян, податок із власників транспортних засобів. Реструктуризація відбувається поділом податкової заборго-ваності на 120 місяців, при цьому оплата має починатися з 1 сі-чня 2004 року і здійснюватися рівними частинами до 15 числа кожного місяця. До 1 січня 2004 року податкові органи припи-няють стягнення з платників податків у безспірному порядку сум реструктуризованої заборгованості і відкликають з уповно-важених банків розрахункові документи зі сплати зазначеної заборгованості. Якщо за заявою податкового органу розпочато провадження справи про банкрутство проти підприємства, за-боргованість якого підлягає реструктуризації, то податковий орган звертається до арбітражного суду з клопотанням про при-пинення провадження у справі, тобто відкликає заяву про по-рушення справи про банкрутство. На думку багатьох спеціалістів, такого роду перманентна підтримка фіскального характеру є не що інше як приховане субсидіювання підприємств, оскільки на суму списаної забор-гованості чи наданих податкових пільг зменшуються бюджет-ні доходи. Ефективність такого роду заходів, спрямованих на фінансову підтримку підприємств, є надзвичайно низькою. Про це свідчить, зокрема, напівзбанкрутілий стан підприємств вітчизняної цукрової промисловості, яким не раз надавалися різного роду податкові пільги та інші форми державної фінан-сової підтримки. Одним із непрямих методів державної санаційної підтри-мки підприємств є надання їм дозволу на тимчасове недо-тримання антимонопольного законодавства, зокрема під час санаційної реорганізації злиттям чи приєднанням. Згідно із Законом України «Про обмеження монополізму та недопу-щення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяль-ності» з метою запобігання монопольному становищу окремих підприємців на ринку такі форми санації підприємств, як рео-рганізація, злиття, приєднання, придбання активів, створення концернів та ряд інших, здійснюються за згодою Антимоно-польного комітету. Коли підприємці зловживають монополь-ним становищем на ринку, антимонопольні органи можуть прийняти рішення про реорганізацію монопольних утворень через їхній примусовий поділ. Принагідно зазначимо, що у США, наприклад, дозвіл на злиття конкуруючих між собою компаній може бути отриманий тоді, коли одна з них перебуває на межі банкрутства, але має велике народногосподарське значення. Загалом у світовій прак-тиці проведення санації цей метод використовується у винятко-вих випадках, оскільки надання дозволу на монопольні утво-рення тягне за собою негативні мікро- та макроекономічні наслідки. Застосування цього методу може справити антирин-ковий ефект стратегічного характеру. Отже, використовувати його можна лише тоді, коли підприємства доведуть, що в ре-зультаті їх злиття буде найбільш повно використано ефект ма-сштабу, значно знизиться собівартість продукції та істотно по-ліпшиться її якість. Злиття з порушенням антимонопольного законодавства можливе лише тоді, коли буде доведено позити-вне сальдо між народногосподарською вигодою та негативними антиконкурентними наслідками.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «НЕПРЯМІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ФІНАНСОВОГО СПРИЯННЯ САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
