ПОТОЦЬКИЙ Павло Платонович (12.12.1857—27.08.1938) — музейник, фахівець з історії укр. к-ри, зокрема військової, та військ. історії Росії. Н. в с. Просяниківка (нині село Кобеляцького р-ну Полтав. обл.). Син судді Кобеляцького повітового суду, брат генералів — професора Михайлівської артилер. академії Миколи, директора Полтав. кадетського корпусу й першого голови Полтавської вченої архівної комісії Олександра, начальника Варшавської фортечної бригади Петра Потоцьких. Їхній прапрадід Григорій служив сотником на Полтавщині (у Кишеньці; нині с. Кишеньки Кобеляцького р-ну Полтав. обл.). 1723 підписав Коломацькі чолобитні, відомий як значний меценат. Закінчив Петровську Полтав. військ. г-зію (1874), Михайлівське артилер. уч-ще в Санкт-Петербурзі (1877) та Артилер. академію з додатковим курсом (1881). Брав участь у 3-х війнах — російсько-турецькій війні 1877—1878, російсько-японській війні 1904—1905 та Першій світовій війні (протягом 1914—17) у передових військах, мав бойові нагороди, а також франц. хрест Почесного легіону та англ. Хрест Вікторії. Дослужився до генерала від артилерії і командира корпусу. 1896 організував перший у Російській імперії музей при військ. частині. Член ради Полтав. вченої архів. комісії, один із фундаторів і член ради Імператорського військово-істор. т-ва. Перебуваючи за кордоном, ознайомився з музеями у Франції (Париж і Версаль), Німеччині (Мюнхен, Дрезден, Берлін, Лейпциг), Австро-Угорщині (Відень, Будапешт (нині столиця Угорщини), Львів), оглянув Паризьку виставку, а також гол. ан-
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht ://
тикварні книжкові збірки. Будучи фахівцем з історії артилерії, написав кілька книжок і брошур. Друкувався в часописах «Русский инвалид» та «Правительственный вестник». У жовтні—листопаді 1917 працював як член петрогр. Комісії з реєстрації і повернення до України культ. цінностей (голова — проф. Ф.Вовк). 4 грудня 1917 прийняв укр. громадянство. У вересні 1918 П. було ув’язнено як заручника від петрогр. рос. буржуазії. Одержав 2 охоронні грамоти, передусім від Ленінгр. відділу Головнауки. Активний член Т-ва дослідників укр. історії, письменства та мови в Ленінграді (нині м. С.-Петербург). Протягом 40-ка років П. збирав різнохарактерні пам’ятки та матеріали — Музей України. Збірка складалася з б-ки (до 17 тис. томів), мистецьких творів (15 тис. гравюр і літографій і понад 300 картин), колекції худож. меблів, починаючи з 15—16 ст., порцеляни та кришталю, архіву з гетьманськими універсалами, колекції зброї (опинилась на тимчасовому зберіганні в етногр. відділі Рос. музею), карт України тощо. Серед вилучених у П. коштовностей, що опинились у моск. «Гохрані» й ніколи власникові не були повернуті — 90 срібних тарілок із гербами, старовинні келихи, золоті кишенькові годинники тощо (разом 20 пудів вартістю на 1925 у 40 тис. карбованців). 1926 П. підписав угоду, якою передав свою збірку в дарунок укр. урядові в особі наркомату освіти УСРР. У червні 1927 р. 7 вагонів музейного майна заг. вагою 38 т було перевезено до Києва. Щойно утворений заповідник, який одержав назву Всеукраїнського музейного містечка, прийняв її як свій структурний підрозділ під назвою «Музей України: Збірка Потоцького». Самого збирача було призначено пожиттєво його директором. Музей України розташували в двоповерховому корпусі праворуч від Троїцької надбрамної церкви (корпус № 6 митрополичих півчих) — разом 14 залів і кімнат, а самого збирача призначили пожиттєво директором його ж власної колекції. Згодом частину експона-
тів було передано в розпорядження новоствореного Центр. істор. музею. Заарештований у віці 81-го року, П. помер у Києві в Лук’янівській тюрмі. Його другу дружину Єлизавету Денисівну (1866— 1938), онуку поета-партизана Д.Давидова, та її сестру стратили. До Воркутлагу потрапив його онук. Праці: Генерал-майор Л.Л. Кирпичев. СПб., 1891; История гвардейской артиллерии. СПб., 1896; 4-я батарея лейб-гвардии 1-й артиллерийской бригады и краткий исторический очерк начала, развития и заслуг гвардейской артиллерии. СПб., 1898; Краеведение в России во второй половине ХVIII века. «Краеведение» (Л.), 1926, т. 3, № 3; Буквар Шевченка. В кн.: Записки Історично-філологічного відділу ВУАН, кн. 13/14. К., 1927; Хроника гвардейской артиллерии с 1682 по 1896 год. СПб., 1996. Літ.: Параделов М.Я. Адресная книга русских библиофилов и собирателей гравюр, литографий, лубков и прочих произведений печати. М., [1904]; Шуманский Е.А. Справочная книга для русских библиофилов и коллекционеров. Одесса, 1905; Иваск Удо. Частные библиотеки в России. СПб., 1912; Павловский И.Ф. Краткий биографический словарь ученых и писателей Полтавской губернии с половины ХVIII века. Полтава, 1912; Його ж. Полтавцы, иерархи, государственные и общественные деятели и благотворители. Полтава, 1914; Стеллецький Г. Українська збірка П. Потоцького. «Червоний шлях», 1927, № 3 (48); Павленко М. Музей України: Збірка П. Потоцького. «Всесвіт» (Х.), 1928, № 35; Шилов Ф.Г. Судьбы некоторых книжных собраний за последние 10 лет: Опыт обзора. «Альманах библиофила», 1929; Його ж. Записки старого книжника. М., 1959; [Белоконь С.] Музей Украины: Собрание П.П. Потоцкого. В кн.: Киев: Энциклопедический справочник. К., 1982; Климова Е. Музей Украины (собрание П.П. Потоцкого): Указатель архивных материалов и библиографии, ч. 1. К., 1995; Білокінь С. Музей України (збірка П. Потоцького): Дослідження, матеріали. К., 2006. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Потоцький Павло Платонович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
