ПОСЕМ’Я, Посейм’я — істор. регіон уздовж р. Сейм (літописна Семь; ліва прит. Десни, бас. Дніпра). Слід розрізняти «Посем’я» як суто геогр. поняття та як адм. утворення («волость») із центром
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht :// жителями хутора Гладкого створили товариство спільного обробітку землі (ТСОЗ) «Червона Україна». 1929 очолив новостворену на базі ТСОЗу артіль ім. С.Будьонного (перейм. 1960 на колгосп ім. XXI з’їзду КПРС), яку перетворив на багатогалузеве госп-во, досягнення якого демонструвались на Всесоюзних госп. виставках (1939 і 1941). 1947 колгосп уперше став мільйонером. При госп-ві діяла школа передового досвіду. П. першим в Україні ініціював поширення в умовах степу агроекон. технологій (висадку полезахисних насаджень), організував вир-во на наук. основі, розвинув допоміжні промисли, зокрема й виноградну справу. Обирався до складу вищих органів держ. влади: делегатом 7—8 з’їздів рад СРСР, депутатом ВР СРСР 1-го, 4—8-го скликань, ВР УРСР 2—3-го скликань, делегатом XIX—XXIV з’їздів Компартії України, на яких був обраний членом ЦК КПУ. Нагороджений 3-ма орденами Леніна, орденом «Знак Пошани», медалями. Похований у с. Розквіт Березівського р-ну Одес. області. Тв.: В чорноморських степах. К., 1960; Торжество серпа і молота. К., 1967. Літ.: Вінницький С. Чверть віку. «Україна», 1949, № 2; Дяченко І. Заспівувач славних починань. «Наука і життя», 1961, № 2; Вишня О. У Макара Онисимовича Посмітного. «Хлібороб України», 1970, № 1; Адатовский И. Школа Макара Посмитного. «Радуга», 1979, № 12; Божко О. «Ветеран колективізації». «Хлібороб України», 1985, № 2. С.С. Падалка.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОСЕМ’Я» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
