ПОЛЬСЬКО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА 1617—1618 — воєнний конфлікт між Річчю Посполитою та Моск. д-вою, під час якого польсько-литов. сили, а також запороз. козаки воювали за здобуття польс. королевичем Владиславом Ваза (див. Владислав IV) корони моск. царя. Вальний сейм 1616 фактично дав згоду на підготовку та проведення дворічної воєнної кампанії проти Моск. д-ви силами 10-тис. найманої армії. Напередодні виступу Владислава Ваза в похід на Москву військ. підрозділи, які послав великий гетьман литов. Я.-К.Ходкевич (став головнокомандувачем армії королевича), під час боїв із моск. військами від жовтня 1616 і до літа 1617 відкинули противника від Смоленська (нині місто в РФ). 6 квітня 1617 розпочався марш війська королевича Владислава з Варшави, а 27 вересня воно прибуло під Смоленськ. 11 жовтня об’єднані сили королевича та великого гетьмана литовського, що налічували 8 тис. вояків, здобули без бою Дорогобуж (нині місто Смоленської обл., РФ). Так само легко вони встановили контроль над Вязьмою (нині місто Смоленської обл., РФ). Однак опір росіян зростав, через що до кінця 1617 підрозділам королевича вдалося захопити лише Мещовськ, Козельськ (нині обидва міста Калузької обл., РФ), Серпейськ (нині село Калузької обл., РФ) та Рославль (нині місто Смоленської обл., РФ). У грудні 1617 великі бойові операції польсько-литов. армії припинилися. Основні її сили стали у Вязьмі, решта — під Калугою (нині місто в РФ), Волоколамськом (нині місто Моск. обл., РФ) та Білою (нині м. Білий Тверської обл., РФ), потерпаючи від голоду та пошесних
хвороб. Навесні 1618 чисельність армії королевича скоротилася до 5 тис. осіб. Улітку армія королевича отримала підкріплення і зросла до кільканадцяти тисяч осіб. До кінця воєнної кампанії вона захопила ще два міста — у серпні 1618 невелику фортецю Борисов (Борисово Городище; нині с. Борисовське Моск. обл., РФ) та Білу. Через затримки з виплатою грошей більша частина війська королевича подалася додому. У серед. вересня 1618 виснажене голодом та хворобами військо королевича, яке налічувало бл. 6 тис. осіб, рушило з-під Можайська в напрямку Рузи (нині обидва міста Моск. обл., РФ). 28 вересня 1618 під Звенигород (нині місто Моск. обл., РФ) до польс. командування прибули посланці від запороз. гетьмана П.Конашевича-Сагайдачного. Було ухвалено об’єднатися з його силами в районі с. Тушино (нині у складі м. Москва). Появі війська запорожців на території Моск. д-ви передували певні політ. та воєнні події. Напередодні вального сейму 1616, що ухвалив рішення про створення найманої армії, з якою королевич повинен був рушити в Моск. царство по обіцяну йому ще 1610 моск. боярами царську корону, великий канцлер литов. Л.Сапєга передав запорожцям пропозицію взяти участь у майбутній моск. війні. Вальний сейм ухвалив виділити для заохочення козаків 20 тис. злотих. Першою значною бойовою операцією за участю запорожців у П.-м.в. стала спроба захопити Путивль під час його двотижневої облоги в серед. січня 1617 військом під командуванням київ. каштеляна кн. Ю.Вишневецького. У 2-й пол. січня — на поч. лютого 1617 запорожці самостійно здобули та певний час утримували Оскол (нині м. Старий Оскол Бєлгородської обл., РФ). Невдовзі 5-тис. козац. військо спробувало оволодіти Воронежем (нині місто в РФ). Однак до поч. березня 1617 царським силам вдалося витіснити запорожців за кордон своєї д-ви. Очевидно, наприкінці 1616 або в перші місяці 1617 гетьман П.Конашевич-Сагайдачний втратив булаву, поступившися владою Д.Барабашу.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОЛЬСЬКО-МОСКОВСЬКА ВІЙНА 1617—1618» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
