ПОДІЛЬСЬКЕ НАМІСНИЦТВО — адм.-тер. утворення у складі Мінського генерал-губернаторства із центром у м. Кам’янецьПодільський. Утворене відповідно до указу рос. імп. Катерини II від 1 травня (за ст. ст.) 1795 з Кам’янецької обл. (колишні Кам’янецький і Летичівський повіти Подільського воєводства), яка після приєднання до Російської імперії згідно з 2-м поділом Польщі 1793 входила до складу Ізяславського намісництва, а також частини земель колиш. Волинського воєводства, що були приєднані до Рос. імперії згідно з 3-м поділом Польщі 1795. Територія П.н. поділена на 12 повітів: Кам’янецький, Ушицький, Вербовецький, Грудецький, Зіньківський, Летичівський, Проскурівський, Старокостянтинівський, Базалійський, Ямпільський, Крем’янецький, Дубенський. За указом рос. імп. Катерини II від 5 липня 1795, крім Кам’янця-Подільського, Летичева та Кременця, статус міст отримали старостинські містечка Проскурів (нині м. Хмельницький), Ушиця (нині смт Стара Ушиця Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.) і Вербовець (нині село Мурованокуриловецького р-ну Він. обл.). Інші повітові центри містилися в приватних містечках. Органи держ. управління і суду були створені відповідно до загальноімперського «Установлення про управління
губерній» 1775. Джерелом права для управління і кримінального суду стало загальноімперське право, а в цивільному — залишилися коронні конституції і польс. мова в діловодстві. Правителем намісництва (губернатором) був М.Вердеревський. Указом від 22 січня 1796 10-ти повітовим центрам П.н. надано герби (за винятком Дубна та Кременця). Герб Кам’янця-Подільського був одночасно гербом намісництва: двоголовий рос. орел із зображенням на грудях в щиті на голубому полі золотого сонця із 16ма променями, а над ним — золотий хрест. У межах П.н. відкрито 3 митниці: у Жванці (нині село Кам’янець-Подільського р-ну Хмельн. обл.), Волочиську і Радзивилові (нині м. Радивилів). Відповідно до указу цариці від 6 серпня 1795 створено Летичівську римо-катол. єпархію (дієцезію), до якої увійшли костьоли та монастирі П.н., Брацлавського намісництва та Вознесенського намісництва. За переписом населення 1795, в П.н. мешкало 361 328 душ чол. статі оподатковуваних станів. Польс. шляхта зберегла свої станові привілеї та земельні володіння. Нею були сформовані всі виборні суд. установи. П.н. ліквідоване указом рос. імп. Павла I від 16 грудня (за ст. ст.) 1796. Дж.: Полное собрание законов Российской империи, собрание 1, т. 23. СПб., 1830. Літ.: Сецинский Е. Город Каменец-Подольский: Историческое описание. К., 1895; Жукович П. Управление и суд в Западной России в царствование императрицы Екатерины II. «Журнал Министерства народного просвещения», 1914, № 5, 7; Савчук Ю. Міська геральдика Поділля. Вінниця, 1995. О.С. Петренко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПОДІЛЬСЬКЕ НАМІСНИЦТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
