Серед комплексу заходів щодо оздоровлення і впорядкування грошового обороту особливе місце займають грошові реформи. Вони являють собою повну чи часткову перебудову грошової си-стеми, яку проводить держава з метою оздоровлення грошей чи поліпшення механізму регулювання грошового обороту стосовно нових соціально-економічних умов чи одне і друге водночас. Грошові реформи, що проводилися в різні часи в багатьох краї-нах, значно відрізнялися своїми цілями, глибиною реформування існуючих грошових систем, методами стабілізації валют, підготов-чими заходами тощо. Їх можна класифікувати за кількома ознаками. За глибиною реформаційних заходів можна виділити структу-рні або повні грошові реформи та реформи часткового типу. Структурні (повні) грошові реформи проводилися у період переходу від біметалізму до золотого монометалізму, від остан-нього — до системи паперовогрошового чи кредитного обігу. В усіх цих випадках потрібно не тільки замінити один вид грошей на інший, а й здійснити істотні структурні зміни в економіці, в державних фінансах, банківській і валютній системах тощо. Такі структурні зміни диктуються особливостями нових грошей, що запроваджуються в обіг, і повинні забезпечити передумови для їх успішного функціонування. Такий же характер мають грошові реформи, що проводяться при створенні нових держав, які виникають унаслідок розпаду ко-лоніальних імперій чи надвеликих держав, як, наприклад, СРСР, СФРЮ. У цих випадках потрібно не тільки створити нові гроші і систему їх обороту, а й відповідним чином реструктуризувати економіку нової країни, щоб вона могла забезпечити самостійне функціонування нової грошової системи. У країнах, що виникли на терені СРСР, структурне завдання ще ускладнилося, оскільки потрібно було перевести економіку з командно-адміністративних засад на ринкові. Прикладом структурних реформ є грошова ре-форма, проведена в Росії в 1895—1897 рр., грошова реформа в ра-дянській Росії в 1922—1924 рр., грошова реформа в Україні в 90-ті роки, реформа в країнах Західної Європи, пов’язана з випуском в оборот єдиної валюти євро замість національних валют. Реформи часткового типу торкаються тільки самої організа-ції грошового обороту і зводяться до зміни окремих елементів грошової системи. Сама база грошової системи та структура еко-номіки і грошово-кредитних відносин залишаються незмінними. За таких реформ найчастіше змінюється масштаб цін, вид та но-мінал грошових знаків, механізм емісії грошей тощо. У сучасних умовах, коли в усіх країнах запроваджені неповноцінні гроші, що мають здатність до швидкого знецінення, реформи часткового типу проводяться досить часто, є найбільш типовими у світовій практиці. Найбільш показовими реформами цього типу були грошові реформи 1947 та 1961 рр. у СРСР. Ці реформи, у свою чергу, можна класифікувати за повнотою здійснюваних змін у грошовій системі. Це формальні реформи, за яких купюри одного зразка замінюються на купюри іншого зразка, а масштаб цін (величина грошової одиниці) не змінюється; дено-мінаційні реформи, за яких також здійснюється деномінація гро-шей у бік збільшення грошової одиниці (масштабу цін). Формаль-ні грошові реформи проводилися в СРСР у 1990 р., коли були замінені на нові купюри 50 і 100 карбованців. Зараз подібна рефо-рма проводиться в США, які поступово замінюють купюри 100 і 50 доларів. Приводом для такої заміни купюр може бути ненадійна їх захищеність, що зумовлює масову фальсифікацію грошей. Деномінаційні реформи проводять шляхом обміну старих ку-пюр на нові та перерахування всіх грошових показників, за пев-ним співвідношенням, унаслідок чого маса грошей в обігу відпо-відно зменшується, а грошова одиниця збільшується. За характером обміну старих грошей на нові виділяють неконфіс-каційні і конфіскаційні грошові реформи. За неконфіскаційних ре-форм за єдиним співвідношенням обміну грошей здійснюється уцін-ка запасу грошей, доходів і цін для всіх економічних суб’єктів однаково, тобто незалежно від поданих до обміну запасів старих грошей чи інших критеріїв (готівкові запаси, безготівкові запаси то-що). Так була проведена грошова реформа в Україні у вересні 1996 р. За конфіскаційних реформ співвідношення обміну грошей ди-ференціюється залежно: від величини поданого до обміну запасу старих грошей (чим вона більша, тим менше співвідношення обмі-ну, чи встановлюється ліміт на обмін банкнот); від форми зберіган-ня запасу старих грошей (вклади в банки можуть обмінюватися за меншим коефіцієнтом, ніж готівка); від форми власності власника грошей (для державних власників грошей обмін може здійснювати-ся за більш пільговою пропорцією, ніж для приватних). До цього типу реформ належить і так звана нуліфікація, коли старі грошові знаки оголошуються недійсними і вилучаються з обороту, а замість них випускаються нові гроші. Так, по суті, були проведені грошові реформи в Німеччині в 1924 та 1948 рр. Проведення конфіскаційних реформ звичайно обґрунтовується необхідністю вилучення неза-конних доходів, відновлення соціальної справедливості тощо. За порядком введення в обіг нових грошей розрізняють одно-моментні грошові реформи та реформи паралельного типу. За одномоментних реформ введення нових грошей в обіг здійс-нюється за короткий строк (7—15 днів), протягом якого технічно можливо обміняти старі гроші на нові. Якщо реформа є конфіскацій-ною, то строк обміну повинен бути якнайкоротшим, щоб власники великих запасів грошей не встигли «сховати» їх від конфіскації. Од-номоментно проводилася грошова реформа в Україні в 1996 р. Але вона була неконфіскаційною, і тому обмін проводився протягом 15 днів. А якщо хтось із поважних причин не зміг обміняти гроші в ці строки, то їх обмін дозволяли протягом кількох наступних років. За реформ паралельного типу випуск в оборот нових грошових знаків здійснюється поступово, паралельно з обігом старих знаків, і вони тривалий час функціонують одночасно і паралельно. Якщо но-ві і старі гроші емітуються банківською системою на однакових за-садах, то обидва види грошей сприймаються однаково і обміню-ються між собою за співвідношенням 1 : 1. У цьому разі старі гроші вилучаються з обігу поступово в міру надходження їх у банки. За-мість них банки видають в оборот уже нові гроші. Так проводять у США випуск в оборот нових купюр на межі ХХ—ХХІ ст. Якщо ж нові і старі гроші емітуються на різних засадах, на-приклад, старі спрямовуються для покриття бюджетних витрат, а нові — для кредитування економіки або емісія нових має певне забезпечення (золоте чи інвалютне), а емісія старих не має, то в обороті між ними виникне конкуренція, внаслідок якої менш на-дійні старі гроші почнуть швидко знецінюватися. Курс обміну їх на нові на ринку буде весь час змінюватися. Користування стари-ми грошима буде незручним і все більш ризикованим. Держава змушена буде вживати спеціальних заходів для підтримки «пада-ючих» грошей, щоб вони не були негайно витіснені з обороту. Але це ще більше ускладнить функціонування грошової системи. Дер-жава змушена буде остаточно вилучити старі гроші з обороту, об-мінявши їх на нові за пропорцією, близькою до ринкового їх курсу напередодні обміну. Так була проведена грошова реформа в ра-дянській Росії в 1922—1924 рр. Паралельний характер мала гро-шова реформа в Україні на початку її в 1992 р., коли український карбованець тривалий час обертався паралельно з рублем. Нерідко грошові реформи мають ознаки всіх розглянутих ти-пів, наприклад грошова реформа в Росії в 1922—1924 рр., грошо-ва реформа в Україні в 1992—1996 рр. та ін. Чим би не викликалася необхідність проведення грошової реформи, найголовнішою її метою завжди є стабілізація грошо-вого обороту. Для досягнення цієї мети недостатньо прийняти ті чи інші законодавчі акти, а необхідно підготувати відповідні економічні передумови. Без цього гроші і після реформи мо-жуть знецінюватися. Тому успішне проведення грошової рефо-рми вимагає відповідної підготовки: нагромадження золотова-лютних і матеріальних резервів, припинення чи значне зменшення темпів зростання грошової маси, оздоровлення державних фінансів, поліпшення структури суспільного вироб-ництва, збалансування ринку тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ГРОШОВИХ РЕФОРМ» з дисципліни «Гроші та кредит»
