ПЛОЩАНСЬКИЙ Венедикт (23. 03.1834—21.02.1902) — галицький суспільно-політичний діяч та історик русофільського спрямування, останній редактор газ. «Слово» (1871—87). Н. в м. Калуш. Член русофільських т-в: Галицько-руської матиці (із 1865), Ставропігійського інституту (із 1870), Народного дому у Львові (із 1872), Т-ва ім. М.Качковського (1877—80 — голова). Автор етногр. розвідок про галицькі села «Некоторые села Галицкой Руси» (1872), планував видавати «Топографічний, історичний і статистичний опис Галицької Русі». Як результат цього задуму з 1861 по 1886 опублікував краєзнавчі нариси про бл. 100 місцевостей Галицької Русі. Із 1874 — чл.кор. Моск. археол. т-ва. 1882 заарештований австрійс. властями і звинувачений у держ. зраді (процес Ольги Грабар), невдовзі звільнений. 1887 емігрував до Російської імперії, де служив у Віленській комісії для розгляду давніх актів. Автор праці «Прошлое Холмской Руси по архивным документам и другим источникам» (1899, 1901). П. у м. Вільно (нині м. Вільнюс). Літ.: Сухий О. Від русофільства до москвофільства: Російський чинник у громадській думці та суспільно-політичному житті галицьких українців у ХIХ столітті. Львів, 2003; Орлевич I. Товариство імені М. Качковського. В кн.: Історія Львова, т. 2. Львів, 2007. І.В. Орлевич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЛОЩАНСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
