ПІДСТАРОСТА — намісник старости у великокнязівських і королів. володіннях Великого князівства Литовського та Королівства Польського в 14—18 ст., а також на укр. землях, що входили до їх складу (див. Староство).
tp ht :// st hi or o y. rg a .u
/
tp ht ://
Посада П. виникла внаслідок розвитку урядової ієрархії, у ході чого старостинські уряди були розширені, а в них виникли нові посади. Поряд із старостою П. був наділений широким колом адміністративно-суд., військ. і госп. повноважень. Під присудом та військ. кер-вом старостинських урядів було, як правило, нешляхетське населення укр. повітів (а на Поділлі — також і шляхта). У присутності П. як законного представника держави здійснювалась осн. маса правових актів купівлі-продажу землі, рухомого і нерухомого майна, проводилися введення у володіння землею, розгляд суд. справ і виконання рішень суду, відшкодування збитків, складалися відповідні записи в замкових книгах та видавались офіц. виписи з останніх. Підстарости і їхні намісники контролювали збір і доставку в казну держ. податків, видавали дозволи й регламентували функціонування відповідних промислів (винокуріння, пивоваріння, сичення меду та ін.). Слідкувати за правопорядком у містах і сільс. місцевості, регламентували повітову торгівлю. П. поряд із старостою виступав на чолі повітового ополчення, відав питаннями оборони укр. замків, організації сторожі замкової та польної. Старостинські адміністрації загалом, як і підстарости зокрема, утримувалися за рахунок оподаткування підвладного населення, збору торг. мита, корчмових податків, оренди, оплати їхньої адміністративносуд. діяльності (пересуди, вини, децьковання та ін.), а також різноманітних спорадичних надходжень (полюддя, в’їзд, весільна «куниця», «потуремне», «від полонених», «обістка» від козаків, дари від купців, святкові колядки (подарунки) під час реліг. свят тощо). Літ.: Jab»onowski A. Starost\wa ukrainne: оr\d»a dziejowe, t. 5. Warszawa, 1877; Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовскорусского государства ко времени издания первого Литовского статута. М., 1892; Грушевский М. Барское староство: Исторические очерки (XV— XVIII в.). К., 1894; Довнар-Запольский М.В. Украинские староства в первой половине XVI в. К., 1908; FalniowskaGradowska A. Krolewszczyzny i starostowie w dawnej Rzeczypospolitey. Wroc»aw, 1984; Яковенко Н.Н. Эволю-
ция органов власти и управления Великого княжества Литовского и ее отражение в Литовских статутах (на примере Киевской земли). В кн.: Третий Литовский статут 1588 года: Материалы республиканской конференции. Вильнюс, 1989; Крикун М.Г. Початки Подільського повітового устрою. В кн.: Проблеми української історичної медієвістики. К., 1990; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998; Ващук Д. «Абыхмо деръжали их подле права ихъ земъли» (Населення Київщини та Волині і великокнязівська влада в XV —XVI ст.). К., 2009. А.О. Гурбик.
полковою адміністрацією; розсилав суд. позови сторонам тощо. Посаду П. було ліквідовано у зв’язку зі скасуванням земських судів 1831. Дж.: Статут Великого княжества Литовского 1566 года. М., б/р; Книга Київського підкоморського суду (1584—1644). К., 1991. Літ.: Лаппо И. Подкоморский суд в Великом княжестве Литовском в ХVI столетии. «Журнал Министерства народного просвещения», 1897, кн. 7. С.Г. Ковальова.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДСТАРОСТА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
