Реферати статті публікації

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Історія України » Енциклопедія історії України

ПІДКАМІНЬ

ПІДКАМІНЬ — с-ще міськ. типу Бродівського р-ну Львівської області. Розташов. на берегах р. Іква (прит. Стиру, бас. Дніпра). Населення 2,1 тис. осіб (2010). Походження назви пов’язане з тим, що поруч із поселенням розташована г. Рожаниця зі скелею-каменем (висота 17 м). Довкола каменя знайдено фрагменти посуду 9—7 ст. до н. е. та давньорус. періоду (11—13 ст.); збереглися поховання з кам’яними хрестами (17 ст.). Біля підніжжя гори — дохристиянський храм, влаштований у природній печері. Поселення вперше згадане в істор. документах під 1441. До серед. 16 ст. ці території були спірними, а після 1537 відійшли до Королівства Польського. 1569 містечку було надане магдебурзьке право. Історія П. тісно пов’язана із заснуванням та діяльністю домініканського монастиря. Щодо датування початку його буд-ва існує кілька версій. Перша задокументована згадка про монастир належить до 1464. 1519 поселення та монастир були спалені під час татар. набігу. Активне буд-во монастиря розпочалося 1612 і тривало кілька десятиліть. Причиною довготривалого буд-ва був обвал склепіння костьолу, що повторювався двічі. Фундаторами монастиря стали роди князів Вишневецьких, Чорторийських, Любомирських, магнатів Собеських, Потоцьких, Калиновських. Польс. король Ян III Собеський виділив кошти на спорудження склепіння храму. Монастир мав форму чотирикутника із внутр. подвір’ям. У ньому

235

ПІДКАМІНЬ

Підкамінь. Костьол Вознесіння. Фото 2008.

Підкамінь. Костьол Вознесіння. Вежа. Фото 2008.

st hi

or o y. rg a .u

/

Підкамінь. Скеля-камінь на г. Рожаниця. Фото 2008.

було зібрано багату б-ку та архів, які не збереглися до нашого часу. На основі втраченого архіву домініканський чернець, історик С.Баронч, який провів частину життя та був похований у П., написав кілька праць з історії монастиря. Монастир славився чудотворною іконою Божої Матері, для якої Папа Римський Бенедикт ХIII 1725 надіслав золоту корону з діамантами. 1727 в монастирі відбулася коронація позолоченої фігури Богоматері, встановленої на подвір’ї монастиря. На початку національної революції 1648—1676 ченці залишили монастир (1648) і повернулися до нього лише 1650. Під час Північної війни 1700—1721 в монастирі перебували війська прихильників польс. короля Станіслава Лещинського. У травні 1709 П. зайняли російські війська. 4 червня 1734 поселення і монастир були захоплені загонами гайдамаків. Після 1-го поділу Польщі 1772 П. разом із Бродами відій-

236
ПІДКАНЦЛЕР

І. Підкова. Портрет роботи невідомого художника. 1587.

шов до Австрії. Монастир у П. зазнав руйнувань 1915 та пожежі 1916. Влітку 1920 П. зайняли частини Першої Кінної армії. Із грудня 1939 до 1959 П. мав статус райцентру Львів. обл. Від 1959 П. — у складі Бродівського р-ну. Домініканський монастир у П. діяв до початку Другої світової війни. Від 1946 в ньому була в’язниця, а від 1956 — лікувальний заклад для розумово відсталих. 1997 відновлено діяльність монастиря «Походження Дерева Хреста Господнього», який належить ченцям-студитам Української греко-католицької церкви. У колиш. келіях міститься також лікарня для душевнохворих жінок. Пам’ятки історії та арх-ри: костьол Вознесіння (1612—95), келії (17—18 ст.), дзвіниця (1708, барокове завершення виконане 1761 за проектом архіт. П.Гижицького; 1713 встановлено годинник майстра А.Загайського), каплиця Параскеви П’ятниці (1739—41, архітектори А.Кастеллі і Ф.Каппоні), оборонні мури з воротами та баштами 18 ст. (в одній із башт був ув’язнений козац. полковник С.Палій). У побудові фортифікаційних споруд довкола храму брав участь відомий військ. інженер Х.Дальке. 1708 на подвір’ї монастиря споруджено колодязь, буд-во якого тривало 18 років. 1719 (1718) у центрі монастирського подвір’я було встановлено коринфську колону на багатоступеневому постаменті з мідною та позолоченою фігурою Божої Матері, виготовлену на кошти С.Лідиховського майстром-золотарем Х.Шобертом із Гданська (Польща). Літ.: Barcz S. WiadomoСƒ o klasztorze WW. OO. Dominikan\w w Podkamieniu. Lw\w, 1858; Його ж. Dzieje klasztoru DominikaЅskiego w Podkamienu. Lw\w, 1887; S»ownik Geograficzny Kr\lestwa Polskiego i innych kraj\w s»owiaЅskich, t. 8. Warszawa,
1887; ІМіС УРСР: Львівська область. К., 1968; Памятники истории и культуры Украинской ССР, т. 3. К., 1987; Мацюк О. Замки і фортеці Західної України: Мандрівки історичні. Львів, 1997; Гудима П. Підкамінь: Портрет на фоні століть. Тернопіль, 2004; Бубній П. Підкамінь. Тернопіль, 2007; Чобіт Д. Знамениті пам’ятки Підкаменя. Броди, 2008. О.В. Андрощук.

Польського і Речі Посполитої, один із керівників держ. канцелярії; заступник канцлера коронного. Істор. попередником уряду П.к. був уряд протонотаріуса, який у 13 ст. очолював канцелярію монарха. З часом фактичний керівник апарату королів. канцелярії набув значення загальнодерж. урядовця. Після 1320 він титулувався підканцлером двору або короля, пізніше — підканцлером Польс. королівства; П.к., на відміну від коронного канцлера, завіряв акти не великою, а малою печаткою (обидві печатки мали однакову юрид. силу). Водночас межі компетенції П.к. і коронного канцлера не були чітко розмежованими. П.к. вів дипломатичну кореспонденцію, готував королів. привілеї, пожалування та ін. документи. Він входив до сенату (див. Сенат у Речі Посполитій). Із поч. 16 ст. його обов’язком стала перевірка на відповідність актів, що виходили з канцелярії. П.к. наглядав за веденням коронною канцелярією підканцлерських книг, які входили до т. зв. Коронної метрики. Мав також певну суд. компетенцію (міг головувати на асесорському суді). Літ.: BiliЅska M. Kancelarie i dokumenty wielkopolskie XIII wieku. Wroc»aw, 1967; Krzyуaniakowa J. Kancelaria kr\lewska W»adys»awa Jagie»»y: Studium z dziej\w kultury politycznej Polski w XV wieku, t. 1—2. PoznaЅ, 1972—79; Su»kowska-Kurasiowa I. Dokumenty kr\lewskie i ich funkcja w paЅstwie polskim za Andegawen\w i pierwszych Jagiellon\w 1370—1444. Warszawa, 1972; Bardach J. та ін. Historia ustroju i prawa polskiego. Warszawa, 1996. П.М. Сас.

турками господар Петро VI Кульгавий. У вирішальній битві на р. Прут (прит. Дунаю) козаки розгромили молдов. військо і турец. загін, а 29 листопада 1577 вступили до столиці князівства Ясси. П. був господарем Молдови до поч. 1578, коли об’єднані сили турків, трансильванців і прихильників Петра VI Кульгавого змусили козаків відступити в Україну. На вимогу осман. султана Мурада III П. був по-зрадницькому схоплений властями Речі Посполитої. Згідно з рішенням варшавського вального сейму його стратили у Львові. За легендою був похований у Канівському монастирі. Ім’я козац. ватажка стало легендарним в Україні, розглядалося як символ мужності й відваги. Подвигам Івана Підкови Т.Шевченко присвятив однойменну поему.
Літ.: Яворницький Д.І. Історія запорозьких козаків, т. 2. К., 1990; Грушевський М.С. Історія України-Руси, т. 7. К., 1995; Щербак В. Іван Підкова. В кн.: Історія України в особах: Литовсько-польська доба. К., 1997; Леп’явко С.А. Українське козацтво у міжнародних відносинах (1561—1591). Чернігів, 1999. В.О. Щербак.

Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПІДКАМІНЬ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»