ПИРЯТИН — місто Полтавської області, райцентр. Розташов. на правому березі р. Удай (прит. Сули, бас. Дніпра). Населення 16,5 тис. осіб (2001). Уперше згадується в Лаврентіївському літописі під 1155. Виник на території Переяславського князівства як місто-фортеця. Її рештками є городище в урочищі Замок (Острів) між р. Удай та її притокою Перевод. Імовірно, давньорус. П. припинив існування після монголотатарської навали.
П. прокладено гілку Києво-Воронезької залізниці. 1918—19 влада не раз змінювалася, у грудні 1919 остаточно встановлено рад. владу. Із 1923 — центр району (із 1932 — у складі Харківської області, із 1937 — Полтав. обл.). Під час гітлерівської окупації (18 вересня 1941 — 18 вересня 1943) поблизу міста в Пироговій Леваді відбувалися масові розстріли мирних жителів Пирятинського і сусідніх районів. Архітектурні пам’ятки: мурований собор Різдва Пресвятої Богородиці (1781), лікарня (поч. 19 ст.). Веб-портал міста: http://pyriatyn.pp.net.ua. Літ.: Лазаревский А.М. Лубенщина и князья Вишневецкие. В кн.: Лазаревский А.М. Очерки, заметки и документы по истории Малороссии, ч. 3. К., 1896; Павловский П. Описание городов Полтавской губернии и их окрестностей: 1810 г. Полтава, 1917; Бажан Г. Пирятин: Довідник. Х., 1988; Полтавщина: Енциклопедичний довідник. К., 1992; Пирятинщина у вінку віків: Люди. Роки. Події. Факти: Довідник. К., 2004. Г.О. Бажан, О.Г. Бажан.
Пирятин. Собор Різдва Пресвятої Богородиці. Фото початку 21 ст.
Удруге місто засноване кн. Михайлом Вишневецьким (див. Вишневецькі), який між 1594 і 1604 заснував на старому городищі замок. На честь засновника місто деякий час називалося Михайловим, але назва не прижилася. На поч. 17 ст. П. отримав магдебурзьке право. 1648— 1781 П. — центр сотні (спочатку — у складі Кропивенського полку, із 1658 — у складі Лубенського полку). 1781—1923 П. — повітове місто (спочатку — у складі Київського намісництва, із 1796 — у складі Малоросійської губернії, із 1802 — у складі Полтавської губернії).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПИРЯТИН» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
