ПИРОГОЩА, церква Богородиці Пирогощої, Пречистенська церква, церква Успіння Пресвятої Богородиці — один із найвідоміших храмів Києва. Стояв на гол. торг. площі Подолу. Закладений київ. кн. Мстиславом Великим 1131, завершений 1135. Згадується у фінальній частині «Слова о полку Ігоревім». Назва «Пирогоща» походить від привезеної з Константинополя ікони Богоматері «Пірготісси» і означає «баштова» (у Візантії існував звичай
Церква Богородиці Пирогощої. Фото початку 20 ст.
встановлювати ікони на фортечних баштах як оберегів). У первісному стані церква являла собою хрестовобаневий храм із центр. банею на чотирьох підпорах, нартексом і трьома апсидами. Його довжина дорівнювала 24,7 м, ширина — 16,9 м. У товщі зх. стіни містилися сходи на хори. Фундаменти глибиною більше 4 м (таку надзвичайну для давньорус. зодчества глибину пояснюють ненадійністю ґрунтів) складені з буд. матеріалу якоїсь давнішої споруди, яка стояла в ін. місці. Одна з перших споруд, збудованих у новій (порядовій) техніці мурування (без прошарків каменю та прихованого ряду цегли). Деякі характерні ознаки (потужні напівколони на фасадах) вказують на вплив романської стилістичної течії. Найбільш подібними до Пирогощої спорудами є Георгіївський (Успенський) собор у м. Канів (1144) та Кирилівська церква у Києві (не раніше 1146). У період, коли Софійський собор належав унійцям (1608—33), П. була гол. правосл. храмом Києва. 1613 архітектор італ. походження Себастіан Брачі здійснив ремонт споруди і надав їй стилістичних рис ренесансу. Храм отримав 4 бічні бані. Принаймні із 2-ї пол. 16 ст. і аж до поч. 20 ст. П. була соборною церквою міщанської громади Києва (міським собором). Нею опікувався магістрат, тут зберігався міський архів, діяли школа і богадільня, у храмі та на його цвинтарі ховали війтів й ін. представників міської верхівки (розкопки виявили, що весь підвал, за винятком вівтаря, зайнятий цегляними склепами 16—18 ст.). Тут 1654 присягали на вірність моск. цареві Олексію Михайловичу члени магістрату та київ. козаки. Із 1730 відома традиція починати від церкви хресні ходи та магістратські паради на свято «Медового Спаса» (1 серпня за ст. ст.) та Богоявлення (6 січня за ст. ст.). 1772 І.Григорович-Барський спорудив поруч із храмом двоярусну барокову дзвіницю (розібрана після 1811). Після пожежі 1811 церкву перебудував у стилі класицизму А.Меленський, при цьому храм знову став однобаневим.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПИРОГОЩА» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
