ПЕТРУШЕВИЧ Євген Омелянович (03.06.1863—29.08.1940) — правник, держ. і громад. діяч, голова Української національної ради ЗУНР (УНРади ЗУНР). Н. в м. Буськ у сім’ї священика. Навч. в школі м. Буськ, Академічній гімназії у Львові та на правничому ф-ті Львів. ун-ту. Голова студентського т-ва «Академічне братство» у Львові. Адвокатський кандидат у Львові (1896—97). Практику проходив у канцелярії С.Федака. Адвокат у Сокалі (1897—1905) та Сколе (1910—14, 1915—18). У Сокалі очолював філію Львівського товариства «Просвіта», заснував повітову Касу ощадності. Разом з адвокатом Т.Ваньо заснував укр. торг. спілку «Єдність». Співзасновник Укр. банку парцеляційного у Львові (1917). Діяч Укр. національно-демократ. партії (УНДП), член Нар. к-ту. Посол (депутат) до австрійс. Держ. ради (1907— 18) Заст. голови (1907—16), голова (1916—18) Укр. парламентарної репрезентації. Посол до Галицького крайового сейму (1908— 14) від виборчого округу Стрий. Член Головної української ради (1914—15), Загальної української ради (1915—16). Був прихильником радикальної позиції у переговорах з австрійс. урядом щодо вирішення укр. питання у Східній Галичині. Голова української Конституанти (УНРади) у Львові (18—19 жовтня 1918). Очоливши Віденську делегацію УНРади (19 жовтня 1918), домагався від австрійс. уряду офіційно передати владу в Сх. Галичині УНРаді. Провадив переговори з австрійс. міністром у справах Галичини К.Галецьким щодо шляхів українсько-польс. порозуміння. Повернувся до Галичини в грудні 1918. Стримано ставився до перспектив об’єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Українською Народною Республікою. Коли відкрилася сесія доповненої УНРади ЗУНР в м. Станіславів (нині м. ІваноФранківськ; 2 січня 1919), склав свої повноваження; УНРада таємним голосуванням обрала його головою («президентом») Президії та Виділу УНРади ЗУНР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Петрушевич Євген Омелянович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»