ПЕТРОВ Василь Степанович (н. 22.06.1922) — генерал-лейтенант артилерії (1977). Двічі Герой Рад. Союзу (1943, 1945). Н. в с. Дмитрівка (нині Приазовського р-ну Запоріз. обл.). Закінчив Сум. артилер. уч-ще (1941). Під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 — командир взводу, заст. командира батареї, пом. начальника штабу полку, командир батареї, заст. командира 1850-го винищувально-протитанк. артилер. полку на Південно-Зх., Брянському, Воронезькому, Донському фронтах. За відзнаку в боях при форсуванні р. Дніпро і на Букринському плацдармі 1943 удостоєний звання Героя Рад. Союзу. Під час форсування Дніпра (1943) був тяжко поранений, унаслідок чого втратив обидві руки, але до кінця війни залишався в строю. Був заст. командира, потім — командиром 248-го винищувально-протитанк. артилер. полку. За вміле кер-во полком і особисту відвагу в боях за утримання плацдарму на зх. березі р. Одер в районі с. Ніски (Німеччина) вдруге присвоєно звання Героя Рад. Союзу. 1954 закінчив Львів. ун-т. Займав відп. командні посади в Рад. армії. Тв.: Прошлое с нами, кн. 1—2. К., 1977—79.
tp ht :// — директор Ін-ту укр. фольклору АН УРСР. Під час Великої вітчизн. війни Рад. Союзу 1941—45 служив у рад. розвідці. 1942 перейшов фронт, працював в окупаційній адміністрації Києва, отримав офіцерський чин від нім. командування. 1942—43 редагував час. «Український засів», 1944—45 — співробітник Українського наукового інституту в Берліні (Німеччина), 1945—49 працював у середовищі укр. еміграції в Баварії. Був одним із фундаторів Мистецького укр. руху, редактором різних видань, викладав у вищих навч. закладах (Український вільний університет, Богословська академія УАПЦ, Український технічно-господарський інститут), працював як науковець. Написав низку історіософських творів, висунувши оригінальну «теорію епох» (заперечував безперервність та прогресивність історичного процесу). Загадково зник 1949. Із 1950 — у Москві. 1950—56 працював в Ін-ті історії матеріальної к-ри АН СРСР. Із 1956 — в Києві: старший наук. співробітник, зав. архіву Ін-ту археології АН УРСР. Через втрату довоєнних особистих документів був змушений заново захищати канд. дис. 1966 за сукупністю наук. праць отримав ступінь д-ра філол. н. Автор бл. 300 наук. праць та низки прозових творів. Нагороджений орденом Великої вітчизн. війни 1-го ст. П. у м. Київ. Праці: Аліна і Костомаров. Х., 1929; Романи Куліша. К., 1930; Походження українського народу. Регенсбург, 1947; Подсечное земледелие. К., 1968; Скіфи: Мова і етнос. К., 1968; Етногенез слов’ян: Джерела, етапи розвитку і проблематика. К., 1972; Діячі української культури (1920— 1940 рр.): Жертви більшовицького терору. К., 1992; Історіософічні етюди. В кн.: Україна модерна, т. 13 (2). К., 2008. Літ.: Крупницький Б. Мої спогади про В. Петрова. «Україна» (Париж), 1953, № 9; Франко З.Т. Він не встиг написати мемуари: Слово про розвідника і вченого В.П. Петрова. «Київ», 1984, № 12; Брайчевський М.В. В.П. Петров — учений-універсал. «Археологія», 1990, № 3; Білокінь С. Довкола таємниці. В кн.: Петров В. Діячі української культури (1920— 1940 рр.): Жертви більшовицького терору. К., 1992; Загоруйко Ю. Письменник Віктор Петров. К., 1993; Толочко П.П. Слово про В.П. Петрова — видатного українського археолога. В кн.: Проблеми походження та історичного розвитку слов’ян: Збірник наукових праць, присвячений 100річчю з дня народження В.П. Петрова. К.—Львів, 1997; Корпусова В.М. В. Петров (Домонтович): Етногенетика як свобода самовиявлення. «Слово і час», 2002, № 10; Ясь О. Історична доба у світлі наукової дискусії української еміграції другої половини 40-х рр. ХХ століття (Б. Крупницький, В. Петров). «Молода нація: Альманах», 2002, № 2 (23); Агеєва В. Поетика парадокса: Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича. К., 2006; Андрєєв В.М. Український метанаратив: Нелінійність та дискретність історії. В кн.: Ейдос: Альманах теорії та історії історичної науки, вип. 3, ч. 1. К., 2008; Його ж. Віктор Петров: «Скіфський сюжет» інтелектуальної біографії. «УІЖ», 2010, № 2. В.М. Андрєєв.
190 ПЕТРОВ
Літ.: Скороходов Н. Человеклегенда. Саранск, 1983; Великая Отечественная война: Энциклопедия. М., 1985; Герои Советского Союза, т. 2. М., 1988. Л.М. Хойнацька.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Петров Василь Степанович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
