Більшість сучасних телекомунікаційних систем використовуються не лише для спілкування, а й для обміну даними, тому необхідно вве-сти поняття «система передачі даних», яке тепер часто вживається. У найпростішому випадку система передачі даних між точками А та В складається з таких елементів: 1. Кінцеве обладнання даних у точці А. 2. Інтерфейс між кінцевим обладнанням даних та апаратурою ка-налу даних. 3. Апаратури каналу даних у точці А. 4. Каналу передачі між точками А та В. 5. Апаратури каналу даних у точці В. 6. Інтерфейсу (стику) апаратури каналу даних. 7. Кінцевого обладнання в точці В. Кінцеве обладнання даних (DTE — Data Terminal Equipment) — це узагальнене поняття, що використовується для опису пристрою кори-стувача або його частини. Може бути джерелом інформації, її отри-мувачем або тим і тим водночас. Часто як DTE виступає комп’ютер. Апаратура каналу даних чи апаратура передачі даних (DCE — Data Communication Equipment) призначена для забезпечення мож-ливості передачі інформації між DTE по каналу певного типу. DCE може бути аналоговим модемом, якщо використовується аналого-вий канал, або пристроєм обслуговування каналу/даних, якщо вико-ристовується цифровий канал типу Е1/Т1 або ISDN. Під каналом зв’язку розуміють сукупність середовища розповсюдження і технічних засобів передачі даних між двома канальними інтерфейсами. Залежно від типу сигналів, що передаються, розрізняють анало-гові та цифрові канали зв’язку. За режимом використання канали можуть бути комутовані й не-комутовані (виділені). У комутованих каналах фізичне з’єднання між абонентами створюється лише на час передачі інформації, а в інший час складові каналів зв’язку можуть бути використані інши-ми абонентами. Виділені канали створюються та існують упродовж певного інтервалу часу незалежно від передачі інформації; такі ка-нали орендуються в телефонних компаніях або (рідко) проклада-ються зацікавленою організацією. З урахуванням можливостей зміни напрямків передачі інформа-ції канали поділяють на: симплексні, що забезпечують передачу ін-формації лише в одному напрямку; напівдуплексні, які дозволяють передавати інформацію почергово в обох напрямках; дуплексні, що передають інформацію одночасно в двох напрямках. Залежно від швидкості передачі розрізняють: низькошвидкісні канали — із швидкістю передачі від 50 до 200 біт/с (телеграфні); се-редньошвидкісні — зі швидкістю передачі до 9600 біт/с (телефон-ні); високошвидкісні — зі швидкістю передачі понад 19 200 біт/с (радіо, телевізійні, волоконно-оптичні). 3. Класифікація телекомунікаційних систем Телекомунікаційні системи можна розділити на групи: 1) за типом середовища передачі: • кабельні (металеві, волоконно-оптичні), наприклад: телефон, телебачення кабельне, ЛОМ; • безпровідні (радіохвилі, супутниковий зв’язок), наприклад: ра-діо, радіотелефон, супутниковий зв’язок, мережі ЕОМ на основі ра-діохвиль, інфрачервоного випромінювання; 2) за охоплюваною територією: • локальні — зв’язок здійснюється на невеликих відстанях; • глобальні (різняться способом організації взаємодії). Локальні телекомунікаційні системи можна класифікувати за то-пологією: • однорідні або з регулярною топологією (типу загальна шина, деревоподібні, кільцеві, зіркоподібні, чарункові чи повнозв’язані); • неоднорідні або з нерегулярною топологією (не можна вирізни-ти типові варіанти, можуть бути комбінаціями типових топологій). Глобальні телекомунікаційні системи можуть бути: ієрархічними, з опорною підмережею (рис. 3), з зірчастим з’єднанням. Рис. 2. Ієрархічна глобальна телекомунікаційна система Телекомунікаційні системи можуть класифікуватись і за інши-ми ознаками: за способом комутації: з комутацією каналів (встановлення з’єднання) і комутацією пакетів (без встановлення з’єднання); за використовуваними протоколами, за використовуваним технічним забезпеченням, за використовуваним програмним за-безпеченням — можна налічити декілька сотень різноманітних си-стем.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Системи передачі даних» з дисципліни «Телекомунікації в бізнесі»
