ПАРИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1856 завершив Кримську війну 1853—1856. Воєнні дії між Російською імперією і коаліцією д-в у складі Османської імперії, Франції, Великої Британії та Сардинії припинилися наприкінці 1855. Зважаючи на безперспективність війни і загрозу приєднання до союзників Австрії, Пруссії і Швеції, рос. імп. Олександр ІІ прийняв пропозицію Франції розпочати переговори про укладення мирного договору. Вони розпочалися в Парижі (Франція) 25 (13) лютого і завершилися 30 (18) березня 1856. Граючи на суперечностях між великими д-вами, рос. дипломатам вдалося відстояти порівняно прийнятні умови миру. Росія повертала Туреччині здобутий у листопаді 1855 Карс, натомість союзники евакуювалися з Криму. Чорне море на вимогу Великої Британії оголошувалося нейтральним. Росія й Туреччина позбавлялися права тримати тут арсенали та військ. кораблі. Австрія вимагала повернення Бессарабії Молдові, але Росії вдалося обмежитися передачею останній лише гирла Дунаю з невеликою прилеглою територією. Дунай оголошувався зоною вільного судноплавства під контролем міжнар. комісії. Встановлений Кючук-Кайнарджійським мирним
st hi
or
o y.
rg a .u
/
tp ht ://
договором 1774 протекторат Росії над Дунайськими князівствами замінювався колективним протекторатом великих д-в. До трактату 1856 були прикладені 3 конвенції. Підтверджувалася Лондонська конвенція 1841 про закриття чорномор. проток Боспор і Дарданелли для військ. суден. Встановлювалося число легких військ. суден Росії й Туреччини на Чорному морі для сторожової служби. Росія зобов’язувалася не споруджувати військ. укріплень на Аландських о-вах у Балт. морі. Мирний договір 1856 мав наслідки геополіт. масштабу. Коаліція трьох (Росія, Австрія і Пруссія) була зруйнована, натомість почалося зближення Росії і Франції. Найближчим наслідком цього зближення стало об’єднання Італії. 1870 Росія відмовилася визнавати нейтральний статус Чорного моря, і ця відмова була легітимізована на Лондонській конференції 1872. Літ.: Богданович М.И. Восточная война 1853—1856 годов, т. 3. СПб., 1876; Парижский конгресс. В кн.: История ХIХ века. Под редакцией Лависса и Рамбо, т. 5. М., 1938; Тарле Е.В. Парижский договор 1865 г. М.—Л., 1942; Сборник договоров России с другими государствами: 1856— 1917. М., 1952; История дипломатии, т. 1. М., 1959; Нарочницкая Л.И. Россия и отмена нейтрализации Чорного моря: 1856—1871. М., 1989; История внешней политики России, первая половина ХIХ в.: От войн России против Наполеона до Парижского мира 1856 г. М., 1995. С.В. Кульчицький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПАРИЗЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР 1856» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
