ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ. ЗМІСТ ТА ВИДИ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ
Перш ніж здійснювати заходи щодо залучення фінансових ре-сурсів, необхідних для санації підприємства, слід визначити по-требу в капіталі. Потреба в капіталі — це виражена в грошо-вому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Базою для класифікації форм, яких може набирати потреба в капіталі, є групування вихідних грошових потоків підприємства. Потреба в капіталі зумовлюється тим, що момент здійснення грошових витрат та момент надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати, не збігаються в часі. Щоб визначити потребу в капіталі, сукупні витрати під-приємства доцільно розмежувати на дві групи: 1) витрати, пов’язані з підготовкою та організацією виробниц-тва (капітальні витрати); 2) витрати, пов’язані з веденням та обслуговуванням вироб-ництва (поточні витрати). До першої групи належать витрати на заснування (реорганіза-цію) підприємства, купівлю та введення в дію основних фондів. Кошти, заморожені в таких витратах, повертаються на підприєм-ство поступовим їх включенням у ціну реалізації продукції про-тягом тривалого часу. Отже, капітал, необхідний для фінансуван-ня зазначених витрат, має бути мобілізований на довгостроковий період. Такий капітал називають інвестиційним. Витрати другої групи пов’язані з оплатою праці персоналу та придбанням предметів праці. Вони повністю переносять свою вартість на готову продукцію в поточному виробничому циклі, повністю включаються в ціну реалізованої продукції і поверта-ються на підприємство через короткий проміжок часу. Для фі-нансування таких витрат визначають потребу в оборотному ка-піталі. Оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забез-печення безперервності процесу виробництва та реалізації про-дукції. Фінансовий капітал — важлива складова економічної потуж-ності підприємства. Загалом економічна потужність включає в себе два основні компоненти: виробничу (технологічну) та фі-нансову потужність. Показник технологічної потужності харак-теризує обсяг продукції, який можна виробити на наявних у під-приємства основних фондах. Фінансова потужність підприємства показує, який обсяг виробництва товарної продукції здатне про-фінансувати підприємство. Технологічні потужності фінансують-ся за рахунок інвестиційного, а фінансова — за рахунок оборот-ного капіталу. Загалом технічна та фінансова потужність є взаємозалежними величинами і визначаються можливостями збуту продукції. Цю взаємозалежність можна простежити на та-кому прикладі: • Приклад. Проаналізуємо чотири різні комбінації трьох показників технологічної та фінансової потужності підприємства, а також мож-ливостей ринків збуту продукції, в яких зазначені показники не збі-гаються. Оцінимо, як такі розбіжності можуть позначитися на фінан-сово-економічному стані підприємства (див. нижченаведену табл.; усі дані — у штуках вироблюваної продукції). Технологічна потужність Фінансова потужність Можливості збуту продукції Оцінка 1000 800 800 Зайві потужності (зниження рентабе-льності) 1000 1200 1000 Надлишок фінансових ресурсів (порівняно з першим варіантом рента-бельність вища) 800 1000 1000 Дефіцит виробничих потужностей (проблеми з фінансуванням та при-дбанням обладнання) 1000 800 1000 Дефіцит фінансування (проблеми з мобілізацією додаткових фінансових ресурсів)
Випадок 1. У підприємства зайві виробничі потужності, і тому вони част-ково не завантажені. Рентабельність підприємства знижується через те, що підприємство здійснює витрати на утримання й обслуговування потужностей, які не дають належної віддачі. Випадок 2. Наявний оборотний капітал перевищує необхідний його розмір. Це створює умови для використання оборотних коштів не за при-значенням, що призводить до нагромадження надмірних запасів сировини й матеріалів, відволікання коштів у дебіторську заборгованість. Усе це при-зводить до зниження рентабельності та ліквідності підприємства. Проте зайві фінансові ресурси можна розмістити на фінансовому ринку й одержа-ти доходи у вигляді процентів. Рентабельність підприємства, таким чином, буде вищою, ніж у випадку 1. Випадок 3. У підприємства дефіцит виробничих потужностей, тобто існу-ють труднощі технологічного характеру. У такому разі виробничу потужність слід збільшити на 200 одиниць. Проблеми можуть виникнути за відсутності на ринку обладнання, здатного підвищити виробничу потужність саме на 200 оди-ниць продукції. Може бути пропозиція обладнання з більшою потужністю, що може призвести до випадку 1 (зайві виробничі потужності). Окрім того, можуть виникнути фінансові проблеми, оскільки збільшення виробничих потужностей зумовлює потребу в інвестиційному капіталі. При цьому в жодному разі не мо-жна наявні ліквідні засоби спрямовувати на здійснення реальних інвестицій, оскільки зменшиться фінансова потужність підприємства. Обсяг виробництва перевищуватиме фінансові можливості підприємства (див. випадок 4). Випадок 4. У підприємства відчувається дефіцит фінансового капіталу, що є наслідком порушення фінансової рівноваги. Це може призвести до втрати ліквідності та платоспроможності. Слід вжити заходів щодо попов-нення капіталу. Розглянутий приклад підтверджує важливість правильного визначення потреби в інвестиційному та оборотному капіталі. Неузгодженість показни-ків виробничої потужності, забезпечення підприємства фінансовими ресур-сами та потребами ринку в продукції призводить до погіршення фінансово-економічного стану суб’єкта господарювання. Це слід ураховувати, визна-чаючи шляхи фінансування санації підприємств.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ. ЗМІСТ ТА ВИДИ ПОТРЕБИ В КАПІТАЛІ» з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»
