МІРИЛО ПРАВЕДНЕ — під такою назвою відомий збірник морально-повчальних та юрид. пам’яток. М.П. складається із 2-х частин, перша з яких містить підбірку виписок із Біблії, «Повісті временних літ», Ізборника 1073, Хроніки Георгія Амартола, (див. Георгій Амартол), Пчели, Шестоднева, книги Єноха та повчань отців Церкви (див. Патристика). Ці різнорідні фрагменти об’єднані темою праведного та неправедного суду і були покликані надати світським властям етичні настанови для відправлення правосуддя. Друга частина М.П. (розділена на 30 глав) містить виключно юрид. пам’ятки, зокрема візантійско-болг. «Закон судний людєм» та «Руську правду» (т. зв. Троїцького виду). М.П. відоме в 5-ти списках, найстарший з яких (колиш. зібрання Троїце-Сергієвої лаври, № 15) належить до 2-ї пол. 14 ст. і прикметний, зокрема, тим, що містить другий за древністю список «Руської правди». Питання часу і місця створення М.П. не до кінця з’ясоване. Існує гіпотеза про раннє — 12 ст. — походження пам’ятки. Та оскільки М.П. великою мірою запозичує матеріал із сербської редакції Кормчої (яка з’явилася на Русі 1262), а також містить повчання тверського єпископа Симеона полоцькому кн. Костянтину Брячиславичу (1260-ті рр.), остаточне формування М.П., вірогідно, датували кін. 13 — поч. 14 ст. Щодо місця укладення М.П. висловлювалися гіпотези про Київ (як традиційний культ. центр Русі) та Пн.-Сх. Русь (як новий політ. центр після монгол. завоювання). Дж.: Тихомиров М.Н. Мерило Праведное по рукописи XIV века. М., 1961 (факсимільне вид. Троїцького списку); Die moralisch-belehrenden Artikel im altrussischen Sammelband Merilo Pravednoe [Monumenta linguae slavicae dialecti veteris. Fontes et dissertationes, tom XXII] (Freiburg i. Br., 1986) (видання першої, повчальної частини збірника). О.П. Толочко.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МІРИЛО ПРАВЕДНЕ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
