МІЛЛЕР Михайло Олександрович (26(13).11.1883—15.02.1968) — археолог, історик. Професор (1934). Дійсний член Української вільної академії наук у Мюнхені (ФРН), д-р філософії Українського вільного університету, дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (1949). Н. в слободі Кам’яно-Міллеровській Області Війська Донського (нині смт Кам’яне Антрацитівської міськради Луган. обл.). Син товариша (заст.) таганрозького міськ. голови, голови з’їзду мирових суддів, таємного радника (п.1916). Закінчив Таганрозьку класичну г-зію
(1903), істор. ф-т Моск. ун-ту (1908) та екон. від-ня юрид. ф-ту Харків. ун-ту (1911). Учень Д.Багалія і Д.Яворницького. Учителював у середніх школах у слободі Голодаївка (нині с. Куйбишево) та м. Таганрог (нині обидва Ростовської обл., РФ; 1920—30). Зав. археол. відділу Дніпроп. крайового історико-археол. музею (нині Дніпропетровський історичний музей імені Д.Яворницького; 1931), доцент Дніпроп. пед. ін-ту та Північнокавказ. планово-екон. ін-ту в Таганрозі (1931— 34). Професор Ростовського пед. ін-ту та Ростовського ун-ту по кафедрі Стародавнього світу та археології (1934—42). Чл.-кор. Держ. академії історії матеріальної к-ри (1935). 1940 захистив дис. на ступінь д-ра істор. н. при Ін-ті історії матеріальної к-ри в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург). У роки Другої світової війни за гітлерівської окупації призначений дир. історично-археол. музею в Ростові-на-Дону (нині місто в РФ). Влітку 1943 провів археол. експедиції на Дніпрі. Провадив розкопки в степовій смузі України та на нижньому Дону, досліджуючи катакомбні й сарматські поховання (див. Катакомбна культурно-історична спільність, Сармати), перший дослідник Приазов’я (греко-варварські та сарматські поселення, скіф. могильники; див. Скіфи) і залишків грец. колонії Танаїс, був заст. голови Дніпрельстанської археол. експедиції зони затоплення (1927—32). Уфундував краєві музеї в Таганрозі, Новочеркаську (нині місто Ростовської обл., РФ), Ростові-на-Дону й Азові. Від 1943 через Польщу та Австрію виїхав на еміграцію до Німеччини, де оселився у Геттінгені (Нижня Саксонія). Викладав на матуральних курсах в укр. таборі Ді-Пі (тимчасово переміщених осіб; 1945—48). 1951 переїхав до Мюнхена. 1951—61 — наук. секретар Інституту з вивчення СРСР. Професор УВУ (1951). Його огляд «Археология в СССР» (Мюнхен, 1954) викликав «відповідь» А.Монгайта «Археология в СССР» (Москва, 1955). В англомовному виданні своєї праці (Нью-Йорк, США, 1956) М. вмістив заперечення стосовно
тверджень цього автора. Є також автором праць з укр. геральдики. П. у м. Мюнхен. Похований на міськ. цвинтарі Вальдфрідгоф. 92 листи до М. зберігаються в Новочеркаському музеї історії Донського козацтва. Рукописи «Передісторичні культури Надпоріжжя та Нижнього Дніпра» (25 друкованих аркушів тексту й понад 100 таблиць, планів і креслень) та «Щоденник досліджень і розкопів на Огрінському півострові» (5 друкованих аркушів тексту і понад 40 таблиць, планів та креслеників) зберігаються в бці Колумбійського ун-ту (США). Праці: К вопросу о развитии хозяйственных форм доклассового общества в бассейне Нижнего Дона. 1935; Памятники эпохи родового общества на Игренском полуострове. «Проблемы истории докапиталистических обществ» (Л.), 1935, № 9—10; Палеоліт Надпоріжжя. Авґсбург, 1948; A Stone Statuette from Ratzeburg. «The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S., inc.», 1951, winter, vol. 1, nr. 1; Уничтожение большевиками памятников истории, культуры и искусства СССР. «Вестник Института по изучению истории и культуры СССР» (Мюнхен), 1952, № 3; Славяне и их соседи в новейшей советской интерпретации. Там само, 1953, № 4, январь—март; Советский музей в системе пропаганды. Там само, 1953, № 5, апрель—июнь; Археология в СССР. Мюнхен, 1954; Archaеоlogy in the U.S.S.R. New York, 1956; Дніпрельстанівська археологічна експедиція Наркомосу України, 1927— 32. В кн.: Науковий збірник Українського вільного університету. Мюнхен, 1956; Знищення Православної церкви большевиками. В кн.: Український збірник, кн. 10. Мюнхен, 1957; Александр Александрович Миллер, 1875— 1935. «Вестник Института по изучению истории и культуры СССР» (Мюнхен), 1958, № 3 (28), сентябрь— декабрь; Дон и Приазовье в древности, т. 1—3. Мюнхен, 1958—61; Доля українських археологів під Совєтами. В кн.: Збірник на пошану українських учених, знищених большевицькою Москвою. Париж—Чикаго, 1962 («ЗНТШ», т. 173); Первобытный период в истории Нижнего Днепра (до появления железа). Мюнхен, 1965. Літ.: Михайло Олександрович Міллер: Біобібліографічні матеріали. Нью-Йорк—Гетінген, 1949; Профессор Михаил Александрович Миллер. «Вестник Института по изучению истории и культуры СССР» (Мюнхен), 1958, № 3 (28), сентябрь—декабрь; Ювілей вченого. «Шлях перемоги», 1958, 23 листопада; До 75-ліття народження Михайла Міллера. «Українська літературна газета», 1959, число 3 (45), березень; Ковалевский П. Юби-
лей профессора М.А. Миллера. «Русская мысль», 1959, 22 января; Пастернак Я. Археологія України. Торонто, 1961 (покажчик); Його ж. Світлий шлях видатного науковця. «Свобода», 1961, число 236, 12 грудня; Биковський Л. Михайло Олександрович Міллер, «Український історик», 1968, число 17—20 і окремо; «Русская мысль» (Париж), 1968, № 2675, 22 февраля; № 2683, 20 апреля (П.Ковалевский); Феденко П. Проф. Михайло Міллер. «Свобода», 1968, число 39, 29 лютого; Бойко Ю. Михайло Олександрович Міллер. «Українське слово», 1969, число 1422, 2 березня; Валенский Ю. Михаил Александрович Миллер. Мюнхен, 1969; Антич (урожденная Миллер) К. Родословная Миллер поместных дворян Войска Донского. Мюнхен, 1994; Антонович М. 50-річчя Української вільної академії наук. В кн.: Науковий збірник, т. 4. Нью-Йорк: УВАН, 1999; Корягин С.В. Миллеры: Материалы к истории и генеалогии донского дворянского рода. СПб., 1999. С.І. Білокінь.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Міллер Михайло Олександрович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
