МИЦЮК Олександр (22.06.1883 —30.12.1943) — політ. і держ. діяч, учений. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Н. в Золотоніському пов. Полтав. губ. (нині — Черкащина). За організацію Селянської спілки 1905 був висланий на заслання. Після повернення — активний член Української партії соціалістів-революціонерів. Від 28 грудня 1918 до 2 лютого 1919 — нар. міністр внутр. справ в уряді Директорії Української Народної Республіки, 1920 — заст. нар. міністра нар. госп-ва УНР. Перед приходом більшовиків емігрував у Чехословаччину. Працював професором політ. економії Української господарської академії в Подєбрадах (нині місто в Чехії) і правничого ф-ту Українського вільного університету в Празі (нині столиця Чехії), а 1938—41 — ректором останнього. Автор понад 60 наук. праць, серед яких виділяються 2-томні «Історія політичної економії» (1922—23, Подєбради) та «Аграрна політика» (1925, Подєбради). П. у м. Прага. Праці: Історія політичної економії, т. 1—2. Подєбради, 1922—23; Аграрна політика, 1800—1925, т. 1—2. Подебради, 1925; Нариси з соціяльногосподарської історії б. Угорської нині Підкарпатської Руси, т. 1—2. Ужгород—Прага, 1936—38 (факсимільне вид. — Ужгород, 2003). Літ.: Данилюк Д. Історична наука на Закарпатті (кінець XVIII — перша половина ХХ ст.). Ужгород, 1999; Його ж. Відомий і невідомий О. Мицюк. В кн.: Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Історія, вип. 6. Ужгород, 2002. Д.Д. Данилюк.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИЦЮК» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
