МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ (22 (12).07.1596—23(13).07.1645) — рос. цар, родоначальник династії Романових. Син боярина Федора Романова (від 1619 — моск. патріарх Філарет). Обраний на трон земським собором 3 березня (21 лютого) 1613. За М.Ф. провідну роль в управлінні д-вою відігравали його близькі родичі (1619— 33 правив фактично його батько), але уряд багато питань вирішував із земським собором, який збирали десять разів. За правління М.Ф. сформувалося й одержало подальший розвиток кріпацтво, розширилося поміщицьке й монастирське землеволодіння і зросло оподаткування населення. На початку царювання М.Ф. його уряд, щоб вивести розорену країну з війни (див. Смутний час, також Польсько-московська війна 1617—1618), уклав Столбовський мир 1617 зі Швецією і Деулінське перемир’я 1618 з Польщею. 1632—34 він вів невдалу війну з Річчю Посполитою (див. Польсько-московська війна 1632—1634), в якій на боці польс. військ воювали укр. козаки на чолі з гетьманом Т.Орендаренком. Розширення території д-ви відбулося за рахунок подальшого захоплення Сибіру. М.Ф. був двічі одружений: 1624 — з Марією Володимирівною Долгоруковою (померла через 4 місяці), 1626 — з Євдокією Лук’янівною Стрешньовою; старший син від другого шлюбу — цар Олексій Михайлович. Літ.: Россия и Романовы: Очерки из русской истории за время с 1613 по 1913 гг. М., 1992; Пчелов Е. Романовы: История династии. М., 2001; Коняев Н.М. Первые Романовы: Загадки и мифы династии. М., 2002; Широкорад А. Путь к трону: Историческое исследование. М., 2002; Скрынников Р.Г. Михаил Романов. М., 2005. В.М. Мордвінцев.
Портрет російського царя Михайла Федоровича Романова, що знаходився на стінах СвятоУспенського собору КиєвоПечерської лаври до 1893.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИХАЙЛО ФЕДОРОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
