МИХАЇЛ (у миру — Михаїл Федорович Єрмаков; 12.08 (31.07). 1862—17.03.1929) — митрополит Київський, екзарх України. Н. в
м. Санкт-Петербург. Закінчив Київ. духовну семінарію та Київську духовну академію (1887) зі ступенем кандидата богослов’я. 19 червня 1887 прийняв чернецтво. Викладав у Київ. та Орловській духовних семінаріях та Петерб. духовній академії. 1891 рукопокладений у сан архімандрита. 31 січня 1899 хіротонований на єпископа Новгород-Сіверського, вікарія Черніг. єпархії. З 20 жовтня 1899 — єпископ Ковенський, вікарій Литов. єпархії, 6 вересня 1903 — єпископ Омський і Семипалатинський, 9 грудня 1905 — єпископ Гродненський і Брестський. 6 травня 1912 рукопокладений у сан архієпископа. Учасник Помісного собору РПЦ 1917—18 в Москві. З липня 1921 по 1924 управляв Київ. єпархією. Його різка непоступливість на домагання національно орієнтованого кліру спровокувала революц. розвиток подій і утворення Української автокефальної православної церкви. 1924 митрополит Крутицький Петро (Полянський) рукопоклав його в сан митрополита Київського й призначив екзархом України. Наприкінці 1924 — на поч. 1925 перебував у засланні в Ташкенті (нині столиця Узбекистану). У заповіті (6 грудня 1925) митрополита Крутицького, місцеблюстителя патріаршого престолу Петра (Полянського), висунутий на другого кандидата в заступники місцеблюстителя патріаршого престолу на випадок його арешту, але ще за два-три дні до арешту митрополита Петра (Полянського) М. відмовився від виконання обов’язків заступника. У березні 1926 об’єднав залежних від нього єпископів проти «григоріанського розколу» (від імені архієпископа Єкатеринбурзького Григорія; Яцковського). До 1927 перебував в ув’язненні і Київ. єпархією не управляв. Ще не підписавши Декларації митрополита Сергія 1927, він відразу після її проголошення став на бік митрополита Сергія (Страгородського). Це підтвердило його статус правлячого митрополита Київського і екзарха України (1927). Того самого року призначений також членом сергієвського «Тимчасового патріаршого Священного Синоду». П. у м. Київ. Похований біля Теплої Софії (трапезної) (нині
685 МИХАЇЛ
Михаїл (М.Ф. Єрмаков).
686 МИХАЇЛ
територія нац. заповідника «Софія Київська»). Дж.: Центральний державний архів громадських об’єднань України, ф. 263, оп. 1, № 45 504 ФП / кор. 729. Літ.: Последние дни жизни митрополита Киевского Михаила. «Церковный вестник Западно-Европейской епархии», 1930, № 2; Там само, № 11; Heyer F. Die orthodoxe Kirche in der Ukraine von 1917 bis 1945. K`ln, 1953; Польский М., протоиерей. Новые мученики Российские, т. 1. [Jordanville, New York,], 1949; Там само, т. 2. [Jordanville, New York]; Braunsfeld: R.Muller, 1953. Passim; Власовський І. Нарис історії Української православної церкви, т. 4: (ХХ ст.), ч. 1. НьюЙорк, 1961; Липківський В., митрополит. Історія Української православної церкви, розділ 7. Вінніпеґ, 1961; Регельсон Л. Трагедия Русской церкви, 1917—1945. Paris, 1977; Білокінь С. Розгром київського єпархіального управління 1923 року. «Київська старовина», 1999, № 1; Преловська І. Дослідження біографії екзарха Михаїла (Єрмакова). В кн.: Лаврський альманах, вип. 17. К., 2007. С.І. Білокінь.
Досі історикам не вдалося дійти згоди у питанні, чи повернувся М. I на Русь після поїздки до Константинополя, чи саме його було поховано у Києво-Печерському монастирі (нині Києво-Печерська лавра), згідно з пізнім переказом 16 ст. Як би там не було, коли кн. Ізяслав Мстиславич захопив Київ 13 серпня 1146, Київ. митрополича кафедра вже була вакантною. Літ.: Лебединцев П.Г. Михаил, митрополит киевский ХII в. «Киевская старина» (К.), 1892, № 12; Його ж. К вопросу о киевском митрополите ХII в. Михайле. В кн.: Чтения в Обществе Нестора-летописца, вып. 10. (К.), 1896. А.Г. Плахонін.
Реставраційна копія скульптури архангела Михаїла на західному фронтоні СвятоМихайлівського Золотоверхого собору у м. Київ.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МИХАЇЛ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
