МИКЛАШЕВСЬКИЙ Олександр Михайлович (1798 або 1799 — 13(01).12.1831) — військовик, декабрист (див. Декабристів рух), репресований. З укр. старшинського роду Миклашевських, син М.Миклашевського та його дружини Настасії з Бакуринських, онук таємного радника Рос. імперії Я.Бакуринського. Дитинство провів у с. Понурівка (Понуровка, Понорівка) Стародубського пов. Малоросійської, а з 1802 — Чернігівської губ. (нині село Понуровка Брянської обл., РФ). Від 6 січня 1811 (25 грудня 1810) навч. в Пажеському корпусі в Санкт-Петербурзі. 10 травня (28 квітня) 1813 номінований камер-пажем, 7 квітня (26 березня) 1816 — прапорщиком лейб-гвардії Ізмайловського полку. 16 (4) червня 1817 підвищений у чині до підпоручика, 10 березня (27 лютого) 1819 — поручика, 7 лютого (26 січня) 1822 —
штабс-капітана, 25 (13) березня 1823 — капітана. 1821 введений до таємного гуртка однополчан (разом із братами Олексієм і Семеном Капністами), цього ж року Миколою Тургенєвим (див. Тургенєви) прийнятий до нової нелегальної оргції — Пн. т-ва. По тому на 3 роки відбув служити ад’ютантом генерал-квартирмейстера 1-ї армії генерал-майора М.Гартинга до штабу, розташованого в Могильові (нині місто в Білорусі). 3 листопада (22 жовтня) 1824 переведений до 22-го єгерського полку з перейменуванням у підполковники. Прагнув узяти відставку, аби повернутися додому. Проте відповідне подання командування не схвалило. 11 листопада (30 жовтня) 1825 увільнений у 4місячну відпустку до Чернігівської губернії. 22 (10) січня 1826 заарештований з О. фон дер Бригеном на х. Березівка під м. Старобуд, з Чернігова 29 (17) січня 1826 доставлений на петерб. гауптвахту, наступного дня замкнений до Петропавловської фортеці. Слідству заявив, що метою конспіративної антиурядової діяльності, в якій намірився брати участь, було «сприяння визволенню селян». Після 5-місячного ув’язнення 27 (15) червня 1826 імп. Миколою I покараний додатково ще одним місяцем утримання за ґратами і направлений по тому за царевою волею до Окремого Кавказ. корпусу. Учасник російсько-перської війни 1826—27, російсько-турецької війни 1828—1829, а також збройних акцій проти визвол. боротьби горців. За хоробрість у штурмі фортеці Карс (Туреччина) став полковником 28 (16) листопада 1828. Командир 42-го єгерського полку від 29 (17) берез. 1829. Убитий у Дагестані на чолі загону атакуючих укріплення Агач-Кале. Похований у фортеці Шуша (Карабах). «Миклашевський загинув, як жив, — героєм!» — підсумував хронікар тих подій рос. письменник О.Бестужев-Марлинський.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Миклашевський Олександр Михайлович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
