МАНЬКІВСЬКИЙ Федір (Теодор) Іванович (р. н. та р. с. невід.) — козац. літописець. Належав до відомого старшинського роду, що веде свій початок від польс. шляхтича Казимира Маньківського, який перейшов на службу до гетьмана І.Мазепи і отримав від нього сотничий уряд у с. Шептаки Стародубського полку. (нині село Новгород-Сіверського р-ну Черніг. обл.). Представники цієї родини впродовж кількох поколінь займали сотницькі уряди. Федір був сином сотника Івана Маньківського (1728—57). Родинна посада сотника йому не дісталась, її зайняв старший брат Петро. Федір спочатку перебував на посаді перекладача з латини та польс. при Генеральній військовій канцелярії, 1751 отримав чин бунчукового товариша, а 1767 був обраний глухівським шляхетством на посаду земського судді (див. Земські суди). Відомий як автор хронологічного продовження до тексту «Короткого опису Малоросії» (1734—75). Рукопис, датований серед. 70-х років 18 ст., зберігається в Ін-ті рукопису НБУВ. У частині твору за 1735—40 описано події російськотурецької війни 1735—1739 та її наслідки для України. Інша частина присвячена висвітленню внутрішньополіт. життя Гетьманщини 2-ї пол. 18 ст.: повідомлення про вибори гетьмана К.Розумовського та пов’язаних з ним
подій, констатація змін на керівних посадах у центр. та полкових установах. Значна увага приділена подіям регіонального масштабу на тер. Стародубського полку та Шептаківської сотні. Літ.: Лазаревский А. Описание старой Малороссии, т. 1. К., 1888; Бовгиря А. Козацьке історіописання [XVIII ст.]. В кн.: Історія українського козацтва, т. 2. К., 2007. А.М. Бовгиря.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАНЬКІВСЬКИЙ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
