МАМОНИЧІ, Кузьма і Лукаш — білорус. видавці, книготоргівці, громад. діячі 2-ї пол. 16 — поч. 17 ст. Родом з Могильовщини, оселилися у Вільно (нині м. Вільнюс) і займали високі посади у Великому князівстві Литовському. Лукаш був скарбником, Кузьма — бурмистром Вільно. При підтримці братів Зарецьких організували у Вільно друкарню, куди переїхав із Заблудова (нині м. Заблуду, Польща) П.Мстиславець, який видав у цій друкарні 1576 Псалтир. Кузьма й Лукаш продовжили видавничу справу, підтримували тісні контакти з першодрукарем І.Федоровим та укр.
рі, часослови, Апостол, Євангеліє, Євангеліє учительне, тріоді, служебники (див. Богослужбові книги в православ’ї), а також букварі, граматики. 1586 видали «Кграматику словенська язика», рукопис якої було взято з Острога, а також уривок діалектики Й.Спаненберга «О силогизме», перекладений кн. А.Курбським. Ця книга призначалася для шкільного вжитку на укр. і білорус. землях. Від 1593 друкарню очолив син Кузьми Левон, який займав проунійську позицію (див. Берестейська церковна унія 1596). Друкував твори Іпатія (Потія), Йосифа-Вельямина (Рутського), а також правничу літературу. Опублікував 1588 3-й Литов. статут (див. Статути Великого князівства Литовського; у перекладі польс. мовою 1614), видавав постанови вальних сеймів, «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського» (1586) тощо. Друкарня діяла до 1623. За цей час у ній було опубліковано бл. 85 видань церковнослов’ян., білорус. книжною та польс. мовами. М. — автори передмов, присвят до деяких своїх видань. У них вміщені світські гравюри, герби та геральдичні вірші, зокрема А.Римші. Друкарня М. сприяла єднанню зусиль укр. та білорус. народів у розвитку власної к-ри, поширенні освіти. Літ.: Зернова А.С. Типография Мамоничей в Вильне. В кн.: Книга: исследования и материалы, сб. 1. М., 1959; Каталог белорусских изданий кирилловского шрифта ХVI—ХVII вв., вып. 1—2. Л., 1973—75; Ісаєвич Я.Д. Першодрукар Іван Федоров і виникнення друкарства на Україні. Львів, 1983; Галенченка Г.Я. Мамонічы. В кн.: Францыск Скарына і яго час: Энцыклапедичны даведнік. Мінск, 1988; Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання: Витоки. Розвиток. Проблеми. Львів, 2002. О.М. Дзюба.
бурзької обл., РФ). Після повернення до Харкова 1944 навчався на акторському ф-ті Харків. театрального ін-ту (1944—48). Працював диктором, артистомчитцем і режисером Харків. радіо, викладав сценічну мову в Харків. театральному ін-ті. Від 1964 мешкав у м. Владивосток (нині місто в РФ). 1971—79 та 1983—87 — зав. кафедри акторської майстерності Далекосхідного, 1979—83 — Красноярського інтів мист-в. Пед. діяльність поєднував з концертною, виступаючи як артист-декламатор. Започаткував профес. літ. естраду в Приморському краї, РФ, підготувавши бл. 20 сольних літ. концертів, якi широко йшли по містах Далекого Сходу й Сибіру. П’ять програм («Долг Украине», «Думи мої, думи мої», «Вишневі усмішки» та ін.) присвятив Україні. Автор багатьох праць з історії і теорії театрального мист-ва, у т. ч. кількох книжок. Один з ініціаторів створення й засновник Т-ва укр. к-ри Примор. краю. На установчих зборах обраний заст. голови т-ва (1991— 92). П. у м. Владивосток. Тв.: Поэтический театр. Владивосток, 1976; Поэтическое представление (проблемы и практика жанра). Владивосток, 1986. Літ.: Попок А.А. Українські поселення на Далекому Сході: Історикосоціологічний нарис. К., 2001. А.А. Попок.
ради (від 1901), видав кілька брошур та 2 томи проповідей для народу. Прозу, поезію, наук. твори М. писав як укр., так і нім. мовами. Один із авторів етногр. твору «Русини на Буковині» (1892), також М. написано розділ про історію русинів у колективній праці «Австро-Угорська монархія в слові і в образках» (нім. мовою). Літ.: Православний календар на 1912—1913 рік. Б/р., Чернівці: Руська Бесіда; Добржанський О. Національний рух українців Буковини другої половини ХIХ — початку ХХ ст. Чернівці, 1999; Павлюк О.М. Буковина: Визначні постаті: 1774—1918 (біографічний довідник). Чернівці, 2000. С.Л. Юсов.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАМОНИЧІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
