МАКАРЕНКО Антон Семенович (13.03.1888—01.04.1939) — педагог, письменник. Н. в м. Білопілля. Випускник Кременчуцького міськ. уч-ща та пед. курсів при ньому (1905). Працював учителем у школах України. Закінчив
джує спадщину педагога і письменника. Літ.: Ніжинський М.П. Життя і педагогічна діяльність А.С. Макаренка. К., 1967; Фролов А.А. Макаренко: Московский период творчества (1937— 1939 гг.). Нижний Новгород, 1997; Хиллиг Г. Макаренко в год «Большого террора». Марбург, 1998; Абаринов А., Хиллиг Г. Испытание властью: Киевский период Макаренко (1935—1937). Марбург, 2000. В.І. Марочко.
Комуна ім. Ф. Дзержинського. Комунар за роботою.
Полтав. учительський ін-т (1917). Організатор і кер. трудової Колонії імені Максима Горького в с. Ковалівка (нині село Полтав. р-ну Полтав. обл.; 1920—27), а також після її переїзду до колиш. Курязького Свято-Преображенського монастиря біля Харкова (1927—28). Упродовж 1927—32 очолював Комуну імені Ф.Дзержинського в с-щі Новий Харків (передмістя Харкова). Від квітня 1932 до липня 1935 — заст. нач. Комуни ім. Ф.Дзержинського, кер. її навчально-пед. частини. Улітку 1935 переїхав до Києва. Займав посаду нач. від-ня Відділу трудових колоній НКВС УСРР (від серпня 1935 до березня 1937), був в.о. кер. колонії НКВС № 5 у Броварах (від жовтня 1936). Член Спілки письменників СРСР (1934), автор низки художніх тв. із проблем виховання дітей: «Марш 30-го року» (1932), «Педагогічна поема» (1933—35), «Книга для батьків» (1937), «Прапори на баштах» (1938) та ін. На літ. діяльність М. справив безпосередній вплив Максим Горький, котрий листувався з педагогом-новатором, зустрічався з ним у Харкові та Москві. Тв. М. перекладені багатьма мовами світу. Помер від серцевого нападу в Москві, де працював 1937—39. У м. Кременчук є музей А.Макаренка. 1991 створено Міжнар. макаренкознавчу асоціацію, яку очолює д-р Г.Хілліг (Марбург, Німеччина) — відомий макаренкознавець
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Макаренко Антон Семенович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
