МАЗАРАКІ — патриціанський, згодом — козацько-старшинський і дворянський рід грец. походження, засн. якого був Христофор Мазаракі (р. н. невід. — п. 1641), грец. купець, відомий борець за правосл. віру та активний член Львівського братства. Його син Іван (Ян) Христофорович (р.
н. невід. — п. до 1667) — відомий громад. діяч, продовжував справу батька: 1645 став членом Львів. братства та обіймав чільні посади старшого братчика (1649, 1653, 1657) й маршала (1660). 1659 за рекомендацією гетьмана І.Виговського та за послуги, надані Війську Запорозькому, був нобілітований (див. Нобілітація) польс. королем Яном II Казимиром Ваза. Син Івана Христофоровича — Іван Іванович (р. н. невід. — п. після 1690) — також займав посаду старшого братчика та маршала Львів. братства (1686—1690). Був послом (депутатом) від правосл. громади Львова на засідання вального сейму для захисту прав та привілеїв братства (1669, 1677). Разом з Георгієм Папарою та Максиміліаном Балабаном боровся проти зведення Йосифа (Шумлянського) на львів. єпископську кафедру. Нащадки Івана Івановича переселилися до Гетьманщини та покозачилися. Одне з перших генеалогічних досліджень в Україні належить перу бунчукового товариша Андрія Дем’яновича М. (бл. 1717 — р. с. невід.). До цього роду належали: Семен Семенович (1787—1854) — учасник протинаполеонівських війн (див. Наполеон I), генераллейтенант (1845), нач. Казанського порохового (1834—36) та Сестрорєцького збройного (1836 —47) з-дів; Микола Семенович (1825—75) — генерал-майор (1869), катериносл. військ. начальник (1869—74); Віктор Іванович (1819—91) — генерал-лейтенант (1876), керував Петерб. комісаріатською комісією (1863 — імовірно, 1876); Володимир Іванович (1832—87) — генерал-майор (1883), його коштом у Нальчику (нині столиця Кабардино-Балкарської Республіки, РФ) збудовано правосл. храм; Микола Веніамінович (1878 — р. с. невід.) — відомий фахівець з генеалогії; Валеріан Іванович (1825 — після 1879) — голова Херсон. поземельного банку та Імператорського т-ва с.-г. Пд. Росії. З цього ж роду походив археолог та художник Сергій Аркадійович (бл. 1855 — 1912) — засн. музею скіф. давнини, унікальну колекцію якого склали речі з розкопаного ним біля м. Ромни поселення. 14 березня 1874 за наказом рос. імп. Олександра II старший серед нащадків генерал-лейтенанта Семена Семеновича М. от-
римав прізвище «Мазаракі-Дебальцев», приєднавши родове прозвання по жін. лінії. Рід М. дуже розгалужений. Крім укр. гілки, існувало кілька польських, що також походили від Христофора М. Рід внесений до 1-ї, 2-ї та 6-ї частин Родовідних книг Полтав., Черніг., Бессарабської, Катериносл. та Київ. губерній та книги дворян Царства Польського. Герб М. внесений до 8-ї частини «Общего гербовника дворянских родов Всероссийской империи», а герб М.Дебальцевих — до 13-ї частини. Літ.: Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник, т. 3. К., 1912; Дмитрієнко М. та ін. Греки на українських теренах: Нариси з етнічної історії: Документи, матеріали, карти. К., 2000; Томазов В. З генеалогії козацько-старшинських родів грецького походження. «Берегиня» (К.), 2000, № 1—2; Лильо І. Нариси з історії грецької громади Львова XVI—XVII століть. Львів, 2002. В.В. Томазов.
421 МАЗЕПА
Іван Мазепа в латах з Андріївською стрічкою. Портрет роботи невідомого художника. Кінець 18 ст. Копія портрета 1700. Зберігається у Дніпропетровському художньому музеї.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «МАЗАРАКІ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
