ЛЯНЦКОРОНСЬКИЙ (Бжезє) Станіслав (р. н. невід. — п. у лютому 1657) — воєначальник, дипломат і держ. діяч Речі Посполитої. Представник одного з найзначніших магнатських родів Польщі. Обіймав посади скальського старости (див. Староство; 1641—57), каштеляна галицького (1646—49) і кам’янецького (1649), коронного регіментаря (1649— 50), воєводи брацлавського (1649 —52) і руського (1652—57), гетьмана польного коронного (1654— 57).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЯНЦКОРОНСЬКИЙ СТАНІСЛАВ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
