ЛЮЦЕНКО Олександр Юхимович (1807—28.01.1884) — археолог, музеєзнавець. Син письменника Ю.Люценка (1776—1869; виходець з Гетьманщини). Закінчив Ін-т Корпусу інженерів шляхів сполучення в Санкт-Петербурзі. Захоплювався нумізматикою, створив колекцію давньогрец. монет. 30 травня 1853 призначений директором Керченського музею старожитностей. У Керчі Л. жив в одній з кімнат будинку, що належав музеєві, разом з молодшим братом Юхимом (останній виконував при музеї обов’язки лаборанта, а також готував публікації за результатами
досліджень). Під його кер-вом були відкриті чи додатково обстежені кургани: поблизу Керчі — Юз-Оба, Мелек-Чесменський курган, Золотий курган, Темир-Гора; на Таманському п-ові — кургани Васюринської гори, Велика і Мала Близьниця, Артюховський; у Катеринославській губернії — Олександропільський курган, біля Феодосії — бл. 20 курганів. Проводилися також розкопки на городищах Німфей і Тірітака в околицях Керчі, Фанагорія — на Таманському п-ові; було відкрито кілька розписаних склепів на г. Мітридат. Л. доклав багато зусиль для збереження в Керчі антич. пам’яток — Царського кургану і Мелек-Чесменського кургану. 1871 отримав чин дійсного статського радника. 1874 брав участь у 3-му Археол. з’їзді в Києві (див. також Археологічні з’їзди). 1878 вийшов на пенсію за станом здоров’я. Знайдені ним під час розкопок речі (у т. ч. скіфські; див. Скіфи) поповнили колекції Ермітажу (Санкт-Петербург) і Керченського археол. музею. Оцінюючи його діяльність на посаді директора музею, голова Імператорської археол. комісії С.Строганов зазначив: «В лице Александра Ефимовича мы имеем опытного археолога, который в течение почти 25 лет ревностно и неутомимо с полным знанием дела и необыкновенным успехом производил археологические раскопки в Крыму и на Таманском полуострове, обогатившие Эрмитаж целым рядом интереснейших художественных произведений Древнего мира». Нагороджений орденами св. рівноапостольного кн. Володимира 4-го і 3-го ст., св. Анни 3-го і 2-го ст., св. Станіслава 1-го ст., бронз. медаллю в пам’ять про Крим. війну і Відзнакою безперервної служби за 30 років. Останні роки життя мешкав у м. С.-Петербург, просив надати йому ділянку землі в Криму, поблизу давньогрец. поселень, однак не дочекався позитивної відповіді. П. у м. С.-Петербург, похований на Смоленському кладовищі. Праці: Описание пепельной урны с рисунком, найденной в марте 1872 г. в Керчи. «Записки Одесского общества истории и древностей», 1872,
т. 8, отд. 3; О двух мраморах с эллинистическими надписями, открытых в 1874 г. в Керчи. Там само, 1875, т. 9, отд. 3 (у співавт.). Літ.: Марти Ю.Ю. Сто лет Керченского музея. Керчь, 1926; Лазенкова Л.М. Керченский музей древностей: Исследователи: «Почтенный» археолог А.Е. Люценко. В кн.: Боспорский феномен. СПб., 2001. Д.В. Грузін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЮЦЕНКО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
