Кредитоспроможність — наявність у потенційного позича-льника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному об-сязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність пози-чальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхід-ності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оператив-ну трансформацію активів у грошові кошти. Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання бан-ківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям креди-тоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком. Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Систематизуємо найтипо-віші підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства. У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні кри-терії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного фінансо-вого стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції. У теорії і практиці немає єдності щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності. Переважає думка, що кіль-кісні та якісні чинники складають єдине ціле при оцінці потенційної здатності позичальника погасити заборгованість за кредитом. Якісні критерії кредитоспроможності Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систе-матизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оці-нку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку фак-торів виробництва і збуту продукції (товарів). При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на пер-сональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на ос-нові вивчення інформації, яка характеризує: • наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства; • уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства; • наявність та функціональну спроможність системи контролінгу; • освіту, досвід та імідж керівництва; • дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисциплі-ну підприємства; • вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ри-зики та вживати заходів щодо їх нейтралізації; • внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та вироб-ничу дисципліну; • рівень розмежування функціональних обов’язків працівни-ків, наявність посадових інструкцій; • плинність кадрів на ключових посадах. Банківська практика свідчить, що в результаті суб’єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується . Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів ви-робництва та збуту продукції, використовують результати га-лузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань: ■ рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку; ■ конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зо-внішньому ринках), конкурентні переваги; ■ якість маркетингової політики та концепції збуту продукції; ■ величина ринкового сегмента, який належить підприємству; ■ управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції); ■ основні споживачі готової продукції та їх частка в загально-му обсязі реалізації; ■ наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг); ■ залежність виробничо-господарської діяльності підприємст-ва від постачальників сировини і матеріалів; ■ рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення; ■ наявність ефективної системи логістики на підприємстві. Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності знач-ною мірою залежить від строку, на який видається кредит. Кількісні критерії кредитоспроможності З метою оцінки кількісних критеріїв проводиться аналіз пото-чного та перспективного фінансового стану підприємства. Голо-вне завдання, яке ставить перед собою фінансовий аналітик, — прогнозування майбутньої платоспроможності підприємства. Для цього аналізуються всі можливі фактори, які можуть вплинути на платоспроможність. На практиці використовуються різні моделі аналізу: дискримінантний та регресійний аналіз, комплексна оці-нка на основі розрахунку окремих фінансових показників тощо. Розглянемо найтиповіший підхід до оцінки фінансового стану підприємств, який застосовується провідними європейськими ба-нками. В основі цього підходу лежить розрахунок таких основ-них блоків показників: • ліквідності та платоспроможності; • які характеризують структуру капіталу та майна підприємства; • прибутковості та самофінансування (поточні та прогнозні); • оборотності. Завдяки аналізу робиться висновок про здатність підприємст-ва обслуговувати свої борги. Об’єктивність висновків підвищу-ється в результаті порівняння значень отриманих показників з рекомендованими, середньогалузевими, а також у динаміці. Показники ліквідності та платоспроможності. Аналіз лікві-дності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов’язань підприємства та поточ-них активів. У теорії і практиці можна зустріти значну кількість показників ліквідності (алгоритми розрахунку найпоширеніших з них наведено в табл. 6.3). Показник абсолютної ліквідності характеризує платоспромо-жність підприємства на дату складання балансу і показує, яку ча-стину короткострокових зобов’язань воно має можливість пога-сити негайно. Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Однак при оцінці кредитоспроможності підприємства банк звер-тає увагу на потенційну платоспроможність позичальника. Саме тому рівень інформаційного навантаження показника ліквідності першого ступеня для банку є досить низьким. Надто високе зна-чення цього показника негативно впливає на рентабельність під-приємства, оскільки залучений капітал вкладається в неробочі активи, якими є грошові кошти та їх еквіваленти. Оптимальною вважається ситуація, коли показник абсолютної ліквідності зна-ходиться на рівні 0,2. З метою забезпечення стабільної поточної платоспроможності підприємства можуть формувати резерви лі-квідності (наприклад, поточні фінансові інвестиції) чи вдаватися до залучення контокорентних кредитів (овердрафту). Таблиця 1 ПОКАЗНИКИ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА Назва показника Формула розрахунку Рекомендоване значення 1. Коефіцієнт абсолют-ної ліквідності (ліквід-ність першого ступеня) = Absolute Liquidity (Cash) Ratio 20 % (0,2) і більше 2. Проміжний коефіці-єнт покриття (ліквідність другого ступеня) = Net Quick Ratio, Acid Test 100 % і більше 3. Показник покриття (ліквідність третього ступеня) = Current Ratio
близько 150 % 4. Коефіцієнт покриття необоротних активів до-вгостроковим капіталом більше 1 5. Робочий капітал = Working Capital Поточні активи – Поточні зобов’язання
більше 50 % * Відповідні статті активу та пасиву балансу. Значення показника ліквідності другого ступеня повинно дещо перевищувати 100 %. Відношення монетарних оборот-них активів (різниця між загальною сумою оборотних активів і запасів) та короткострокових зобов’язань повинно переви-щувати одиницю. Зазначимо, що по підприємствах в європей-ських країнах середнє значення цього показника загалом є меншим за 100 % і перебуває на рівні 80—90 %. У середньому по вітчизняних підприємствах значення показника ліквідності другого ступеня становить близько 60—70 %. Показник хара-ктеризує очікувану платоспроможність підприємства в корот-костроковому періоді, тобто періоді, що дорівнює середній тривалості одного обороту дебіторської заборгованості за умови її своєчасного погашення. Відношення короткострокових активів до короткострокових зобов’язань (показник покриття) є одним з тестів, на основі якого можна перевірити рівень дотримання золотого правила фінансу-вання. Він характеризує платоспроможність підприємства в сере-дньостроковому періоді. Значення цього показника має переви-щувати 100 %. В економічно розвинутих країнах нормальною вважається ситуація, коли значення цього показника знаходиться в межах 150 %. У Німеччині, наприклад, середнє значення показ-ника ліквідності третього ступеня по промислових підприємствах становить близько 135 %. Однак по деяких галузях він є меншим цього значення: будівництво — 112 %; оптова торгівля — 125 %; харчова промисловість — 115 %. У фондомістких галузях зна-чення показника покриття суттєво перевищує середній рівень: металургія — 170 %; електротехніка — 180—190 %; автомобіле-будування — 200—210 % . В Україні в середньому по підприєм-ствах значення цього показника дорівнює 105 %. Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом показує, наскільки підприємство виконує умови золотого правила фінансування та золотого правила балансу. Він характери-зує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємства у коротко- та довгостроковому періодах. Значення цього показника повинно бути більшим за одиницю. Нормальною є ситуація, коли значення коефіцієнта знаходиться в межах 1,2 — 1,6. У такому разі підприєм-ство можна вважати потенційно платоспроможним. При зовнішньому аналізі проблема полягає в тому, що показ-ники балансу не надають повної інформації про строковість окремих активів та пасивів. Отже, як додаткове аналітичне дже-рело слід використовувати розшифровки дебіторської та креди-торської заборгованості. Розглянуті до цього показники належать до числа відносних показників. У разі необхідності фінансові аналітики можуть роз-раховувати абсолютний показник ліквідності — робочий капітал. Показник робочого капіталу (Working Capital) широко ви-користовується при оцінці рівня ліквідності підприємств в англо-американській практиці фінансового аналізу та планування. Ро-бочий капітал (або чисті оборотні активи) — це різниця між обо-ротними активами підприємства та його поточними зо-бов’язаннями (зі строком погашення до одного року). Він показує частину оборотних активів, що фінансуються за рахунок власно-го капіталу і довгострокових зобов’язань. Одержані значення ро-бочого капіталу дають змогу зробити висновки щодо: а) зміни резервів поточної ліквідності; б) наявного потенціалу довгострокового фінансування та дов-гострокової ліквідності . За умови достатньої ліквідності запасів і дебіторської забор-гованості, яку можна легко рефінансувати, наявність робочого капіталу у підприємства означає не лише його здатність виконати поточні зобов’язання, а й можливості для розширення операцій-ної та інвестиційної діяльності. Прийнято вважати, що величина робочого капіталу повинна перевищувати 30 % загального обсягу оборотних активів підприємства. Від’ємне значення робочого ка-піталу означає, що показник ліквідності третього ступеня є мен-шим 100 %, тобто частина довгострокових активів профінансова-на за рахунок короткострокового капіталу, а отже, підприємство порушує правила фінансування і йому загрожує неплатоспромо-жність. Інформація про динаміку робочого капіталу підприємств України за останні роки наведена в табл. 6.4. Наведені статистичні дані показують, що в цілому по підприємствах України величина робочого капіталу є досить низькою. В окремі роки в деяких галузях цей показник був навіть від’ємним, з чого можна дійти висновку, що підприємства цих галузей значну частину своїх необоротних (довгострокових) ак-тивів фінансували за рахунок короткострокових джерел, тобто не виконували вимоги горизонтальних правил фінансування.
Таблиця 2 РОБОЧИЙ КАПІТАЛ ПІДПРИЄМСТВ УКРАЇНИ ЗА ГАЛУЗЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ* (на кінець року, млрд грн) Галузі діяльності Оборотні кошти Поточні зобов’язання Робочий капітал 1998 р. 1999 р. 2000 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. Всього 190,4 252,5 321,7 186,3 282,6 318,2 4,1 –30,1 3,5 Промисловість 81,2 105,9 109,9 81,1 103,2 107,1 0,1 2,7 2,8 Сільське господарство 14,9 15,3 17,4 12,8 13,3 15,3 2,1 2,0 2,1 Будівництво 8,5 8,7 12,0 7,3 9,9 11,2 1,2 –1,2 0,8 Транспорт і зв’язок 27,6 32,3 32,1 18,1 28,2 31,5 9,5 4,1 0,6 Торгівля і громадське харчування 24,8 35,1 84,8 28,0 69,1 89,2 –3,2 –34,0 4,4 Постачання і збут 3,8 4,8 8,1 2,7 6,4 7,7 1,1 –1,6 0,4 Інші галузі 27,9 48,7 55,9 28,0 48,0 55,0 –0,1 0,7 0,9 * Власні розрахунки з використанням статистичних щорічників України за 1998—2000 рр.
З метою об’єктивного прогнозування та забезпечення стабільної платоспроможності фінансові служби підприємства повинні засто-совувати весь арсенал аналітичних засобів і вибирати найприйнят-ніші показники ліквідності для конкретних економічних умов. Показники, які характеризують структуру капіталу та майна позичальника, наведені в табл. 3. Структура капіталу підприємства досить докладно характеризується під час розгляду вертикального правила фінансування. Висновки щодо задовіль-ності показників структури капіталу та майна робляться на осно-ві їх зіставлення із середньогалузевими значеннями. Таблиця 3 ПОКАЗНИКИ, ЯКІ ХАРАКТЕРИЗУЮТЬ СТРУКТУРУ КАПІТАЛУ ТА МАЙНА ПІДПРИЄМСТВА Назва показника Формула розрахунку 1. Коефіцієнт заборговано-сті
5. Частка основних засобів у структурі активів (%)
Якщо коефіцієнти заборгованості та фінансової незалежності є відносно стабільними і перебувають на рівні дещо вищому, ніж у середньому по галузі, то прийнято вважати, що ризики структу-ри капіталу є низькими, а отже, за цим критерієм позичальник є кредитоспроможним. Якщо ж відповідні показники є суттєво ни-жчими за середньогалузеві або власний капітал характеризується від’ємним значенням, то структура капіталу такого позичальника вважається надто ризиковою. Кредит такому позичальнику або взагалі не видається або видається (за достатності інших параме-трів кредитоспроможності) під завищені проценти. У деяких методичних рекомендаціях можна зустріти аргумен-тацію, згідно з якою випереджальне зростання кредиторської за-боргованості порівняно з дебіторською свідчить про погіршення фінансового стану підприємства. На практиці цей висновок не завжди підтверджується, що слід враховувати при прийнятті від-повідних рішень. Висновки щодо раціональності формування структури майна підприємства слід робити, враховуючи рівень дотримання правил фінансування, а також середньогалузевий рівень відповідних по-казників. Зважаючи на викривлену структуру формування активів вітчизняних підприємств, а також невідповідність балансової та реальної вартості майна, за орієнтир доцільно брати показники відповідних галузей в економічно розвинутих країнах. Напри-клад, середньогалузеве значення показника, який характеризує частку основних засобів у структурі активів західноєвропейських підприємств, становить: по хімічній промисловості — близько 20 %; харчовій — 35; текстильній — 25; оптовій торгівлі — 15; роздрібній торгівлі — 20 %. Показники прибутковості та самофінансування. Здатність підприємства виконувати свої зобов’язання значною мірою зале-жить від рівня його прибутковості та самофінансування. Саме тому в процесі оцінки кредитоспроможності (особливо при на-данні довгострокових кредитів) аналізують фактично досягнуті та прогнозні показники рентабельності, прибутку, Cash-flow. Ці показники дають змогу дати відповідь на два запитання: • яку частку інвестицій, інших грошових видатків підприємс-тво може фінансувати за рахунок результатів своєї діяльності; • чи зможе підприємство виконати свої зобов’язання у майбу-тньому за рахунок внутрішніх фінансових джерел. Окрім звітних даних у процесі аналізу вивчаються планові по-казники фінансових результатів, прогноз руху грошових коштів, фінансовий план тощо. У теорії і практиці можна зустріти велику кількість абсолютних і відносних показників прибутковості та самофінансування. До аб-солютних належать: чистий прибуток; прибуток до оподаткування; прибуток від операційної діяльності; операційний Cash-flow; віль-ний Cash-flow (FCF). Більшість з відносних показників ґрунтується на концепції рентабельності: рентабельність власного капіталу; рентабельність інвестицій; рентабельність активів; рентабельність основних засобів; рентабельність виробництва певного виду про-дукції тощо. Підкреслимо, що залежно від потреб фінансового аналітика показники рентабельності розраховуються з викорис-танням різної бази: прибуток від операційної діяльності; прибуток до оподаткування; чистий прибуток; Cash-flow тощо. Зрозуміло, що, оцінюючи кредитоспроможність позичальника, кредитні експерти підбирають свій каталог показників, які, на їх-ню думку, дозволяють дійти найоб’єктивніших висновків про по-тенційну здатність підприємства виконувати свої зобов’язання за рахунок внутрішніх фінансових джерел. У табл. 4 наведено найпоширеніші із згаданих показників. Таблиця 4 ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ ТА САМОФІНАНСУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА Назва показника Формула розрахунку 1. Рентабельність власного капіталу
2. Операційна рентабель-ність продажу
3. Рентабельність основної діяльності
4. Рентабельність інвестицій (ROI)
5. Рентабельність активів 6. Чистий грошовий потік на одиницю власного капі-талу
7. Показник самофінансу-вання інвестицій (%)
8. Чиста Cash-flow-маржа (%)
9. Чистий грошовий потік на одиницю активів
У процесі оцінки кредитоспроможності позичальника отрима-ні показники прибутковості аналізуються в динаміці, а також у зіставленні із середньогалузевими значеннями та за окремими видами економічної діяльності. На основі цього робиться висно-вок про їх достатність. Показники рентабельності основної дія-льності, активів, інвестицій порівнюють також із процентною ставкою, за якою залучається кредит. Зрозуміло, що у разі пе-ревищення процентної ставки над плановими показниками рен-табельності у підприємства можуть виникнути труднощі із вико-нанням зобов’язань. Непересічне значення для оцінки потенційної спроможності по-гасити довгострокові позички має прогнозний показник операційно-го Cash-flow, оскільки саме він характеризує те джерело, за рахунок якого можуть бути виконані зобов’язання. У разі, якщо інвестицій-ний проект частково фінансується за рахунок власних коштів під-приємства, то при оцінці здатності позичальника фінансувати інвес-тиції доцільно розрахувати показник Free Cash-flow (Cash-flow від операційної діяльності скоригований на інвестиційний Cash-flow). Показники оборотності. Ця група показників характеризує ефективність управління грошовими потоками підприємства, в т. ч. оборотними активами, кредиторською, дебіторською забор-гованістю тощо. Алгоритми розрахунку основних показників оборотності наведені в табл. 5. Таблиця 5 ПОКАЗНИКИ ОБОРОТНОСТІ Назва показника Формула розрахунку 1. Оборотність інвестованого капі-талу
2. Тривалість погашення заборго-ваності за рахунок операційної ді-яльності (періодів)
3. Термін обігу обігових коштів за певний період (днів)
4. Коефіцієнт оборотності (кіль-кість оборотів у періоді)
5. Термін обертання дебіторської заборгованості (днів)
6. Термін обігу кредиторської за-боргованості (днів)
7. Термін обігу запасів (днів)
Досліджуючи показники оборотності, слід виходити з того, що чим швидше обертаються вкладені кошти, тим менше їх слід залучати, а отже, тим меншою буде вартість капіталу, що позити-вно впливає на рентабельність і платоспроможність підприємст-ва. Фінансовий аналітик повинен орієнтуватися при цьому на се-редньогалузеві показники оборотності. Підкреслимо, що, оцінюючи здатність позичальника виконати свої зобов’язання у майбутньому, працівники банку розраховують не всю сукупність показників, охарактеризованих вище. Для отри-мання об’єктивної картини достатньо проаналізувати по одному чи кілька показників з кожного блоку. Згідно із сучасними тенденція-ми оцінки кредитоспроможності увага насамперед акцентується на аналізі достатності та реальності прогнозних показників балансу, фінансових результатів та Cash-flow. У разі, якщо на підприємстві відсутні фахівці з питань планування чи бюджетування, працівни-ки банку можуть розрахувати відповідні планові показники, вихо-дячи з наданої позичальником інформації. Працівники фінансових служб перед тим, як звертатися до ба-нку із кредитною заявкою, повинні самі оцінити кредитоспромо-жність підприємства з тим, щоб у разі її недостатності провести роботу, спрямовану на її підвищення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кредитоспроможність підприємства» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
