ЛЮЗНІ ЛЮДИ (loпni, гультяї) — одна з категорій сільс. населення на укр. землях у складі Великого князівства Литовського та Корони Польської. Здебільшого не вели власного госп-ва, а наймалися на службу до заможних господарів та шляхти. У пошуках кращих заробітків вільно переходили з місця на місце. Інколи на короткий час осідали на терені волосних
390 ЛЮКСЕМБУРГ
чи сільс. земель у запустілих госп-вах, але коли приходив час сплати податків, то відходили із села чи волості. Правителі Польщі та ВКЛ намагалися законодавчо обмежити право виходу (й ухилення від оподаткування) Л.л. (як і ін. подібної категорії селянства — «похожих селян»; див. Похожі (непохожі) селяни). Літ.: Любавский М.К. Областное деление и местное управление Литовско-Русского государства ко времени издания Первого литовского статута. М., 1892; Грушевский М.С. Історія України-Руси, т. 5. К., 1994; Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні (волость, дворище, село, сябринна спілка). К., 1998. А.О. Гурбик.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЮЗНІ ЛЮДИ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
