На практиці перед фінансовими службами підприємств, окре-мими підприємцями досить часто постають такого роду запитання: • скільки грошових коштів потрібно залучити, щоб забезпечи-ти виробництво певного виду продукції? • який обсяг фінансових ресурсів слід використати на при-дбання основних засобів та необоротних активів? • на який період і в якому обсязі слід залучати кошти для по-криття затрат, які включаються до собівартості продукції? • який порядок формування активів і пасивів? Відповідь на ці та інші запитання ми отримаємо, дослідивши порядок визначення потреби підприємства в капіталі, що є необ-хідним для успішного складання плану інвестицій та інших видів бюджетів. Потреба в капіталі — це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засо-бах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги. Потреба в капіталі розраховується на осно-ві методології нуль-базис чи традиційного бюджетування. За традиційного бюджетування плановий обсяг потреби в ка-піталі залежить від прогнозних величини грошових виплат і над-ходжень, а також часового інтервалу між ними. Дефіцит чи над-лишок грошових коштів за певний проміжок часу визначається як різниця між наростаючими підсумками грошових виплат та надходжень за цей період.
Приклад 1 Визначимо потребу підприємства в капіталі в плановому періоді, якщо прогнозні показники грошових надходжень і виплат мають та-кий вигляд:
Місяць Грошові виплати Надходження Потреба (+), надлишок (–) Січень 350 000 — +350 000 Лютий 300 000 — +650 000 Березень 100 000 100 000 +650 000 Квітень 200 000 150 000 +700 000 Закінчення табл. Місяць Грошові виплати Надходження Потреба (+), надлишок (–) Травень 100 000 200 000 +600 000 Червень 100 000 200 000 +500 000 Липень 250 000 100 000 +650 000 Серпень 50 000 200 000 +500 000 Вересень 100 000 200 000 +400 000 Жовтень 200 000 150 000 +450 000 Листопад 100 000 200 000 +350 000 Грудень 150 000 200 000 +300 000 Наростаючий підсумок 2 000 000 1 700 000 + 300 000 Процес виникнення потреби в капіталі можна уявити у графі-чному вигляді. На основі побудови графіка потреби в капіталі протягом планового періоду (рис. 12.3) можна визначити обсяги витрат підприємства, які слід покривати за рахунок власного ка-піталу, а які — вдаючись до залучення фінансових ресурсів кре-диторів. У нашому прикладі підприємство має стабільну мініма-льну потребу у фінансових ресурсах обсягом 300 тис. грн. Максимальна величина потреби в капіталі протягом планового періоду становить 700 тис. грн. Різниця між максимальним і мі-німальним обсягами потреби в коштах дорівнює 400 тис. грн (700 000 – 300 000). У практиці фінансово-господарської діяльності підприємств у економічно розвинутих країнах прийнято вважати, що (за ін-ших рівних обставин) стабільну мінімальну потребу в капіталі доцільно покривати за рахунок власного капіталу, а тимчасову різницю між максимальною та мінімальною потребою — за ра-хунок коштів кредиторів . Отже, для планового періоду найоп-тимальнішим є покриття потреби в капіталі обсягом у 300 тис. грн за рахунок власного капіталу, а тимчасову різницю між макси-мальною та мінімальною потребою доцільно фінансувати за ра-хунок залучення короткострокових позичок у відповідних пе- ріодах. • грошові видатки у результаті інвестиційної діяльності; • грошові видатки у результаті операційної діяльності; • грошові видатки у результаті фінансової діяльності. Потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства. Основна частина грошових видатків підприємст-ва пов’язана із забезпеченням їх основної діяльності. Виникнення потреби в капіталі для забезпечення цієї діяльності зумовлене незбігом у часі моменту здійснення грошових витрат (на при-дбання основних засобів, сировини, матеріалів тощо) та момен-ту надходження грошових коштів за продукцію, на виробництво якої понесені витрати. Базою для визначення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для покриття витрат, пов’язаних із підгото-вкою, організацією, веденням та обслуговуванням виробництва, є бюджет реалізації та бюджет виробництва продукції (табл. 12.2 та 12.3).
Рис. 12.4. Види потреби в капіталі Загальна потреба в капіталі розраховується як сума: • капіталу, необхідного для фінансування основних засобів і нематеріальних активів (інвестиційна діяльність) та • капіталу для фінансування оборотних активів (операційна діяльність). Отже, грошові видатки для забезпечення основної діяльності можуть здійснюватися не лише в рамках операційної, а й в ре-зультаті інвестиційної діяльності. У разі, якщо підприємство пе-ребуває на стадії створення, то додатково розраховується потреба у фінансових ресурсах, необхідних для покриття витрат на засну-вання, зокрема: • витрат на державну реєстрацію підприємства; • різного роду нотаріальні витрати; • комісійні винагороди, пов’язані із заснуванням підприємст-ва і запуском його в дію. План виробництва розробляється на основі обраної стратегії розвитку підприємства, наявного потенціалу та з урахуванням прогнозних показників обсягів збуту продукції. Останні визна-чаються на підставі маркетингових досліджень ринку, портфель-ного аналізу тощо. Важливою під час розробки плану виробницт-ва є координація всіх елементів економічної потужності підприємства: наявного технологічного та фінансового потенціалу, а також можливостей збуту продукції. Показник технологічної по-тужності визначає обсяг продукції, який можна виробити на на-явних у підприємства основних засобах. Фінансова потужність підприємства засвідчує, який обсяг виробництва товарної проду-кції в змозі профінансувати підприємство. В цілому технічна та фінансова потужність є взаємозалежними величинами і визнача-ються можливостями збуту продукції. Дану взаємозалежність можна простежити за допомогою такого прикладу.
Приклад .2 Проведемо аналіз чотирьох різних комбінацій технологічної і фі-нансової потужності та можливостей ринків збуту продукції, в яких да-ні величини не збігаються. Оцінимо можливі наслідки впливу розбіж-ностей на фінансово-економічний стан підприємства (всі дані наведені в штуках вироблюваної продукції).
Варіант Технологічна потужність Фінансова потужність Можливості збуту продукції Оцінка 1 1000 800 800 Зайві потужності (зниження рентабельності)
2 1000 1200 1000 Надлишок фінансових ресурсів (порівняно з першим варіан-том краща рентабельність) 3 800 1000 1000 Дефіцит виробничих потужностей (проблеми з фінансуванням і придбанням обладнання) 4 1000 800 1000 Дефіцит у фінансуванні (про-блеми з мобілізацією додат-кових фінансових ресурсів)
Варіант 1. У підприємства зайві виробничі потужності і тому вони частково не завантажені. Рентабельність підприємства знижується че-рез те, що підприємство здійснює витрати на утримання та обслугову-вання потужностей, які не приносять належної віддачі. Варіант 2. Наявні обігові кошти перевищують їх необхідний розмір. Це створює умови для використання обігових коштів не за призначен-ням, що зумовлює нагромадження надмірних запасів сировини і матері-алів, відволікання коштів у дебіторську заборгованість. Все це призво-дить до зниження рентабельності та ліквідності підприємства. Однак зайві фінансові ресурси можна розмістити на фінансовому ринку і оде-ржати різного роду фінансові доходи. Рентабельність підприємства, та-ким чином, буде кращою, ніж у варіанті 1. Варіант 3. У підприємства дефіцит виробничих потужностей, тобто існують проблеми технологічного характеру. В даному разі виробничу потужність слід збільшити на 200 одиниць. Проблеми можуть виникнути через відсутність на ринку обладнання, здатного підвищити виробничу потужність саме на 200 одиниць продукції. Може бути пропозиція обладнання з більшою потужністю, що може призвести до варіанту 1 (зайві виробничі потужності). Окрім того, можуть виникнути фінансові про-блеми, оскільки збільшення виробничих потужностей зумовлює додат-кову потребу в капіталі. При цьому в жодному разі не можна наявні лік-відні засоби спрямовувати на здійснення реальних інвестицій, оскільки зменшиться фінансова потужність підприємства. Обсяг виробництва пе-ревищуватиме існуючі фінансові можливості підприємства (варіант 4). Варіант 4. У підприємства відчувається дефіцит обігових коштів, що є наслідком порушення фінансової рівноваги. Це може призвести до втрати ліквідності та платоспроможності. Слід вжити заходів щодо за-лучення капіталу з метою поповнення оборотного капіталу.
Даний приклад підтверджує значення правильного визначення потреби в капіталі для забезпечення ефективної операційної дія-льності. Неузгодженість показників виробничої потужності, за-безпечення підприємства фінансовими ресурсами та потребами ринку в продукції призводить до погіршення фінансово-економічного стану суб’єкта господарювання. Фінансування витрат, не пов’язаних з основною діяльніс-тю підприємства. На підприємствах може також виникнути по-треба в капіталі для досягнення цілей, не відображених у плані виробництва, зокрема для здійснення різного роду фінансових інвестицій чи покриття затрат невиробничого характеру. Фінан-сування згаданих затрат повинно здійснюватися за залишковим принципом за рахунок чистого прибутку. В окремих випадках це можна зробити за рахунок банківських позичок, джерелом пога-шення яких знову ж таки є прибуток. Розрахунок обсягів фінан-сових ресурсів, необхідних для покриття цих видів потреби в ка-піталі, є досить простим і здійснюється, виходячи з фактичної величини відповідних затрат: вартості акцій, облігацій, затрат на утримання об’єктів невиробничого призначення тощо.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Зміст та види потреби в капіталі» з дисципліни «Фінансова діяльність субєктів господарювання»
