ЛЮБЕЦЬКА БИТВА 1016. «Повість временних літ» під 1016 оповідає, що в перебігу війни за спадщину вел. кн. київ. Володимира Святославича — за київ. стіл — упродовж 3-х місяців одне напроти одного на берегах Дніпра біля м. Любеч стояли війська новгород. кн. Ярослава Володимировича (див. Ярослав Мудрий) і його брата в перших кн. Святополка Ярополчича. Обидва князі не зважувалися перейти Дніпро й почати битву. Врешті-решт кн. Ярослав Мудрий із дружиною і новгород. ополченням перебрався на ладдях на берег супротивника і в «злій січі» здолав війська кн. Святополка Ярополчича. Після цієї перемоги він вокняжився в Києві. А кн. Святополк Ярополчич утік до Польщі, до тестя — краківського кн. Болеслава II Хороброго. Історики М.Ільїн і В.Королюк зіставили цю оповідь «Повісті временних літ» (як встановлено, вона є запозиченням з церк. легенди пізнішого — відносно подій 1016 — походження про Бориса і Гліба, автори якої були, очевидно, впевнені в тому, що саме кн. Святополк Ярополчич убив своїх братів у перших — Бориса Володимировича
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЮБЕЦЬКА БИТВА 1016» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
