ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО, СвятоУспенське ставропігійське братство у Львові, Львівська ставропігія — національно-реліг. громад. організація православних, а згодом — греко-катол. укр. міщан Львова. Зародком братства стало існуюче здавна об’єднання правосл. міщан — опікунів місц. церкви Успіння Пресвятої Богородиці і Свято-Онуфріївського монастиря у львів. передмісті Підзамче. Не пізніше 1585 група укр. міщан (Ю.Рогатинець, І.Красовський, Д.Красовський, Л.Малецький та ін.) розробила статут Л.б. і подала його в січні 1586 на затвердження антіохійському патріархові Йоакиму IV Доу. Він встановлював за братством право зверхності над ін. братствами та контроль за духовенством, у т. ч. єпископами (згодом він став зразком для кількох правосл. братств Західної України й Правобережної України). Незабаром Л.б. домоглося права ставропігії — непідлеглості місц. правосл. єпископам. Активну участь у громад. житті Л.б. брали С.Зизаній, Л.Зизаній, Памво (Беринда), Іов (Борецький) та ін. укр. діячі кри й освіти. Л.б. виступало на захист політ. прав укр. міщан, намагалося створити самоврядування укр. населення міста, незалежне від магістрату і польс. влади. Його боротьбу проти національно-реліг. нерівноправності підтримували деякі правосл. магнати (кн. В.-К.Острозький та ін.). На думку істориків, прагнення Л.б. до збільшення участі мирян у громад. й культ. житті було одним із проявів Реформації в Україні. Л.б. протягом тривалого часу брало діяльну участь у боротьбі проти прийняття унії церковної, підтримувало тісні зв’язки з реліг. та культ. осередками в правосл. країнах. Йому належала Львівська братська друкарня, його коштом утримувалася Львівська братська школа. Воно спорудило Свято-Успенську церкву, дбало про її забезпечення ікона-
ми. Організувало у Львові шпиталь — притулок для убогих, надавало матеріальну допомогу своїм незаможним членам. У 2-й пол. 17 — 18 ст. культурно-освіт. і політ. діяльність братства поступово згорталася, гол. полем його турбот було утримання порядку у Свято-Успенській церкві й видання літургійних книг. Також і після прийняття 1708 братством унії (див. Берестейська церковна унія 1596) більшість його членів продовжували виступати за збереження і зміцнення традиційних обрядів і звичаїв, підтримували культ. та реліг. зв’язки з Наддніпрянською Україною. 1788 австрійс. власті ліквідували Л.б., з 1790 його майно, у т. ч. друкарня, перейшло до Ставропігійського інституту. Літ.: Ісаєвич Я. Братства та їх роль в розвитку української культури ХVI—ХVIII ст. К., 1966; Матковська О. Львівське братство: Культура і традиції: Кінець ХVI — перша половина ХVII ст. Львів, 1972, 1996; Успенське братство: його роль в українському національно-культурному відродженні: Доповіді і повідомлення наукової конференції 4—5 квітня 1996 р. Львів, 1996; Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2002; Isaievych Ia. Volunatary Brotherland: Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine. Edmonton—Toronto, 2006. Я.Д. Ісаєвич.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЬВІВСЬКЕ БРАТСТВО» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
