ДИПЛОМНІ КУРСОВІ РЕФЕРАТИ


ИЦ OSVITA-PLAZA

Реферати статті публікації

Пошук по сайту

 

Пошук по сайту

Головна » Реферати та статті » Товарознавство » Товарна іноваційна політика

РОЗВИТОК ПРИНЦИПІВ СИСТЕМНОГО, КОМПЛЕКСНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
Розвиток світової економіки на рубежі тисячоліть свідчить, що якість продукції (послуг) стала визначальним чинником ус-пішної господарської діяльності підприємств та організацій. В останнє десятиріччя у сфері якості сталися докорінні зміни, що адекватно відбивають прискорення технічного розвитку промис-ловості та індустрії сервісу. З огляду на це варто розглянути суть основних етапів еволюції системи контролю та забезпечення яко-сті протягом ХХ сторіччя.
Контроль якості в сучасному розумінні цього терміна виник у 1905 р., коли Генрі Форд (США) розділив складний цикл виготов-лення автомобіля на короткі прості операції. Унаслідок цього по-стала можливість використовувати у виробництві некваліфіковану робочу силу, а контроль якості обмежити відокремленням неякіс-ної продукції від якісної. Система мотивації передбачала штрафи за дефекти і брак. Взаємовідносини із постачальниками та спожи-вачами будувалися на підставі технічних умов (ТУ). Концептуальні підходи цього етапу розвитку систем забезпечення якості обмежу-валися головним — споживач має отримувати лише добротні ви-роби, котрі вповні відповідають стандартам. Головні зусилля ви-робничого менеджменту спрямовувалися на те, щоб браковані вироби не потрапили до споживача. У рамках цієї концепції чисе-льність контролерів якості у високотехнологічних галузях інколи досягала 30—40 % від чисельності виробничого персоналу. Це су-перечило цілям підвищення ефективності виробництва. Подолан-ню такої суперечності сприяло широке застосування спеціальних карт, розроблених у 20-ті роки минулого століття американським ученим В. А. Шухартом. Їх запровадження започаткувало статис-тичний контроль якості. Статистичні методи уможливили збіль-шення виходу якісних виробів завдяки активному контролю та ре-гулюванню безпосередньо технологічного процесу. У такий спосіб було здійснено перехід від управління якістю окремих виробів до управління процесами. Водночас ускладнилися відносини між по-стачальником і споживачем. У них все більшу роль почав відігра-вати статистичний приймальний контроль.
Наступний етап можна визначити як дії для забезпечення яко-сті. Цей термін упровадив Дж. Д. Еварс (США). Забезпечення якості покладалось на інженерів та менеджерів [65].
У роки Другої світової війни і після неї виник так званий загаль-ний (тотальний) контроль якості — TQC, що сприяв поширенню процесу забезпечення якості, починаючи від розроблення і виготов-лення продукції аж до початку її використання замовником. Забез-печення якості набрало комплексного характеру й охопило всі ета-пи життєвого циклу продукції (проектування, виготовлення, оборот, використання). Це сприяло розвитку концепції системи якості, управління нею та її забезпечення, а також стандартизації всіх про-цесів, пов’язаних з цими видами діяльності. Остаточно теорію ком-плексного управління якістю було сформульовано відомим амери-канським фахівцем Армандом Фейгенбаумом. Фундаментальні принципи комплексного управління якості полягають у такому:
• якість продукції — це не специфічна відокремлена функція тільки технічних і спеціальних підрозділів, а різнобічний процес, що охоплює всі підрозділи компанії, а також її споживачів та по-стачальників, це спосіб управління організацією;
• підвищення якості має забезпечуватися на етапах маркетин-гу, проектно-конструкторських робіт, виробництва й технічного обслуговування виробів;
• постійне поліпшення якості потребує застосування нових технологій;
• належної якості можна домогтися тільки тоді, коли створено чітко орієнтовану на споживача систему управління якістю.
Еволюція стратегічних і тактичних підходів до питань забез-печення якості послідовно поширилася на відносини «спожи-вач—постачальник» (зовнішні стандарти гарантії якості). Спо-живачі почали здійснювати аудиторські перевірки якості для того, щоб упевнитися у відповідності придбаної продукції влас-ним стандартам. Однак практика аудиторських перевірок якості з боку споживача спричиняла величезні організаційні труднощі та матеріальні збитки. Тому почався загальний рух за стандартиза-цію цієї діяльності на національних, а пізніше й на міжнародних рівнях. Так, державні стандарти Великобританії стали вихідним пунктом для розроблення міжнародних стандартів серії IСО 9000.
Поштовхом до створення міжнародних стандартів цієї серії можна вважати значне підвищення вимог споживачів до якості продукції. Ці вимоги фіксуються посиланнями на відповідну нор-мативно-технічну документацію (стандарти або технічні умови та регламенти). Проте ці документи ще не гарантують задоволення вимог споживачів до якості, оскільки затверджених стандартів (технічних умов) недостатньо для реального забезпечення якості конс-труювання виробу, технології його виготовлення або організацій-ної системи проектування, створення чи реалізації продукту. Міжнародний досвід свідчить, що продукція найбільше відповідає вимогам споживачів, якщо на підприємстві діє ефективна система управління якістю продукції. Такий підхід став причиною обов’язкового внесення до контрактів, що укладаються, вимог до систем якості, котрі доповнюють чинну нормативно-технічну документа-цію. Крім того, сучасні контракти надають споживачу право пере-вірки не тільки якості кінцевої продукції, а й усіх елементів її за-безпечення. Це, по суті, є реалізацією своєрідної філософії сучасного виробництва: споживач (покупець) завжди правий. Для регулювання процесу перевірки систем якості Міжнародною орга-нізацією зі стандартизації (IСO) було затверджено серію міжнаро-дних стандартів МС IСO 9000. Серію стандартів становили:
МС IСO 9000 «Загальне керівництво якістю та стандарти із за-безпечення якості. Керівні вказівки щодо вибору та застосування».
МС IСO 9001 «Системи якості. Модель для забезпечення яко-сті за проектування та (або) розроблення, виробництва, монтажу й обслуговування».
МС IСO 9002 «Системи якості. Модель для забезпечення яко-сті за виробництва і монтажу».
МС IСO 9003 «Система якості. Модель для забезпечення яко-сті за кінцевого контролювання та випробування».
МС IСO 9004 «Загальне керівництво якістю і елементи систе-ми якості. Керівні вказівки».
В Україні, як і в усіх розвинутих країнах, ці стандарти було під-несено до рангу національних і використано для еталонного оціню-вання системи забезпечення якості під час укладання контрактів між підприємствами (ДСТУ IСO 9000—9004). З їхньою допомогою визначалися мінімальні вимоги, котрі постачальник повинен вико-нати, щоб гарантувати споживачу отримання продукції відповідно до його запитів. Перевірка системи якості підприємства постачаль-ника на відповідність цим стандартам здійснюється за взаємною згодою виробника та споживача і вважається однією із передумов для налагоджування господарських відносин. За домовленістю сто-рін вимоги до систем якості можна уточнювати, доповнювати та змінювати. Головним чинником вибору того чи того стандарту як моделі для створення та перевірки системи якості є особливості життєвого циклу відповідної продукції. Додатковими факторами вибору однієї із рекомендованих моделей можна вважати: обґрун-тованість проекту; складність виробничого процесу; характеристику продукції чи послуги; безпечність продукції чи послуги; економічні показники. Отже, моделі забезпечення якості відображають три різ-новиди взаємовідносин постачальника та споживача залежно від обсягів робіт, передбачених договором між сторонами.
Детальний перелік усіх елементів системи і рівень їх викорис-тання в окремих документах системи стандартів IСO 9000 наве-дено в табл. 11.
Таблиця 11
ЗАСТОСУВАННЯ ГОЛОВНИХ ЕЛЕМЕНТІВ
СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ
Елементи системи IСO 9001 IСO 9002 IСO 9003
1. Відповідальність керівництва за якість (орга-нізаційна структура, права та обов’язки) + + +
2. Вимоги до системи забезпечення якості (ор-ганізація роботи, інструкції) + + +
3. Аналіз контракту (договору) + + –
4. Контроль проекту (контроль якості виконання проектних робіт) + – –
5. Контроль документації + + +
6. Праця з постачальниками щодо якості матері-алів та комплектувальних виробів + + –
7. Поставка продукції замовнику + + –
8. Маркування та облік продукції (ідентифікація) + + –
9. Контроль у процесі виробництва + + –
10. Контроль продукції, здійснення випробувань
(у тому числі вхідний контроль покупної продукції) + + +
11. Перевірка контрольно-вимірювального
та випробувального обладнання + + +
12. Статус служби технічного контролю (свідчен-ня щодо проведення контролю та випробувань) + + +
13. Ізолювання браку (порядок використання продукції, що не відповідає вимогам норматив-но-технічних документів) + + +
14. Аналіз якості, робота з рекламаціями + + –
Закінчення табл. 11
Елементи системи IСO 9001 IСO 9002 IСO 9003
15. Вимоги до експлуатації (використання) про-дукції, збереження, пакування, перевезення + + +
16. Вимоги до документації з якості + + +
17. Систематична самоперевірка якості + + –
18. Навчання персоналу + + +
19. Застосування статистичних методів контролю + + +
Підприємство-виробник повинно підтвердити, що воно має реальну систему управління якістю, тобто провадить скоордино-вану діяльність у галузі розроблення політики і цілей досягнення якості, здійснення робіт щодо планування, контролю, забезпе-чення і поліпшення якості. Достатніми доказами і підтверджен-нями цього вважають:
• відповідність показників якості продукції встановленим вимогам;
• належний стан виробництва та його здатність виготовляти продукцію згідно з вимогами покупця;
• наявність на підприємстві задокументованих вимог до еле-ментів системи якості і їхня відповідність вибраній моделі;
• дотримання вказівок документів системи.
Слід зазначити, що характер та значущість доказів можуть змі-нюватися залежно від конкретної ситуації, зокрема: економічних умов і особливостей використання продукції або послуги; склад-ності продукції; вимог щодо функціональної безпеки продукції або послуги. Спрямовування та контролювання діяльності виробника щодо якості покладається на спеціальну систему управління.
За визначенням міжнародних стандартів під системою управлін-ня якістю розуміють сукупність організаційної структури, відпові-дальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійс-нення загального керівництва якістю. Загальне керівництво — це аспект загальної функції управління, що визначає та здійснює полі-тику щодо якості. Таким чином, система створюється та впрова-джується як засіб, що забезпечує здійснення конкретної політики та досягнення визначеної найвищим керівництвом мети стосовно яко-сті. Тому особлива увага приділяється питанням формування та до-кументального оформлення керівництвом підприємства політики щодо якості продукції чи послуг, котрі надаються .
Політика у сфері якості — це офіційно сформульовані вищим керівництвом загальні наміри і спрямованість діяльності органі-зації у зв’язку з якістю. Політика щодо якості становить основу для встановлення конкретних завдань у цій сфері та їх відповід-ного документування.
Найвдалішим вважається формулювання такої політики як стратегічного принципу розвитку і засобу спрямування зусиль підприємства для поліпшення показників його діяльності. На-приклад, бути постійно світовим лідером або значно збільшити частку ринку за рахунок переваг в технічному рівні та якості пе-вного виду продукції. Зрозуміло, що така мета під силу тільки фірмам зі сталим виробничим досвідом та традиціями, фірмам, що мають великий інноваційний потенціал. Наприклад, політика щодо якості в одній із філій корпорації «Ксерокс» має таке ви-значення: «Головна мета компанії — підтримувати лідерство що-до якості продукції, котра виробляється. Ця мета потребує мак-симального задоволення споживача з тим, щоб він віддавав перевагу продукції нашої компанії. Мета може бути досягнута тільки в тому разі, коли вироби функціонують у повній відповідності з вимогами до них і продаються за конкурентоспроможними цінами».
Найчастіше політика щодо якості трансформується в систему цілей та завдань, виконання яких можна проаналізувати. Система передбачає реалізацію за такими напрямками:
• підвищення рівня задоволення споживачів;
• поліпшення економічного стану підприємства за рахунок поліпшення якості;
• розширення або завоювання нових ринків збуту завдяки ви-робництву високоякісної продукції;
• досягнення технічного рівня продукції, що перевищує рівень інших провідних підприємств і фірм;
• орієнтування на задоволення вимог споживачів певних галу-зей економіки або певних регіонів;
• освоєння виробів, функціональні можливості яких реалізу-ються на нових принципах;
• поліпшення найважливіших показників якості продукції;
• зниження рівня дефектності продукції в процесі її виготовлення;
• збільшення термінів гарантії на продукцію;
• розвиток післяпродажного сервісу.
Незалежно від спрямування політика вищого керівництва по-винна передбачати такий рівень якості, що гарантує отримання до-статніх прибутків. Тому способи досягнення цієї мети можуть бу-ти різними і визначатися загальною ринковою стратегією підприємства. Зрозуміло, що політика і цілі виробника періодично уточнюються з огляду на поточний стан виробництва, кон’юнктурні зміни, рівень галузевого технологічного розвитку. Можливі напрямки взаємозв’язку політики і цілей виробника що-до якості залежно від стану конкурентного середовища наводяться в табл. 12.
Таблиця 12
МАРКЕТИНГОВА ПОЛІТИКА І ЦІЛІ ФІРМИ СТОСОВНО ЯКОСТІ
Варіант конкурентної
стратегії підприємства Розв’язання проблем якості
політика мета
Утвердження
монопольного стану
на ринку Освоєння виробництва принципово нових видів продукції Здійснення наукових до-сліджень для визначення перспективних напрямків у сфері якості продукції
Підтримування
монопольного стану
на певній частці ринку Лідерство стосовно якості продукції, що виробляється Забезпечення найвищого рівня якості продукції
Стабілізація
ринкового стану Підвищення рівня якості та надійності продукції Підвищення якості проек-тування та виготовлення продукції. Підвищення рі-вня обслуговування
Збереження
контрольованої
частки ринку Підтримка стабільного рів-ня якості продукції Забезпечення високої якості виготовлення продукції згідно з рівнем якості проекту. Га-рантія якості обслуговування
Диверсифікація
виробництва Досягнення рівня якості продукції та послуг, доста-тніх для проникнення у но-ві галузі та сфери бізнесу Визначення і підтримка необхідного і достатнього рівня якості продуктових інновацій
Диференціація
продукту Диференціація показників якості продукції Диференціація показників якості продукції однакового функціонального призначення
Важливим документом систем якості є загальні настано-
ви, які складаються з опису елементів системи управління яко-сті та їхньої взаємодії, містять вказівки щодо можливих відхи-лень від певних вимог стандарту та їх обґрунтування. У зага-льних настановах описано також процедури системи управління якістю та наведено посилання на створені документовані методики.
Система управління якістю розробляється з урахуванням ви-робничої діяльності підприємства та особливостей конкретної продукції, що випускається. Це означає, що коли на підприємстві виробляють кілька видів товарних пропонувань, для кожного з них створюють відповідну систему управління якістю.
Система управління якістю має охоплювати всі стадії життє-вого циклу товарів. Процес створення, розподілу, реалізації та використання продукції складається з багатьох елементів і має назву «петля якості (спіраль якості)». До основних елементів «петлі якості» належать:
1) маркетинг, пошук та вивчення ринку;
2) розроблення технічних вимог, проектування продукції;
3) матеріально-технічне постачання;
4) підготовка та розроблення виробничих процесів;
5) виробництво;
6) контроль, здійснення випробувань та обстежень;
7) пакування та збереження;
8) реалізація і розподіл продукції;
9) монтаж і експлуатація;
10) технічна допомога та обслуговування;
11) утилізація після використання.
Система якості має функціонально керувати, забезпечувати та поліпшувати кожний етап «петлі якості».
Забезпечення якості — це сукупність запланованих і система-тично здійснюваних заходів, які cтворюють необхідні умови для виконання кожного елемента «петлі якості» так, щоб продукція задовольняла визначені вимоги. Інакше кажучи, система має за-безпечувати впевненість у безвідмовному функціонуванні всіх її складових. Це стосується вимог до обладнання, сировини, мате-ріалів, комплектувальних виробів, метрологічних засобів і виро-бничного персоналу. Особливе місце з-поміж усіх заходів нале-жить тим, які спрямовано на запобігання будь-яким відхиленням від стандартів. Система має функціонувати в такий спосіб, щоб забезпечувати впевненість у тому, що проблеми буде своєчасно розв’язано.
Запобіжні дії можуть передбачати заміну технологічного оснащення та інструменту, планово-запобіжний ремонт обладнання, технічне обслуговування, забезпечення необхідною документацією всіх робочих місць. Своєчасне усування невідповідностей та
їх причин у продукції, виробництві або в самій системі якості
забезпечується управлінням системою, тобто постійною діяльніс-тю, спрямованою на задоволення вимог щодо якості. Управління якістю можна також визначити як регулювальну діяльність за відхиленнями. Вихідною позицією цієї діяльності є визначення будь-якого відхилення в продукції, в елементах виробничого процесу або в системі якості. Відтак здійснюється аналіз причин, нагромадження, облік і оцінювання зібраної інформації, ухвален-ня і реалізація рішень щодо усунення причин дефектів і відхи-лень. До такої діяльності, наприклад, відносять статистичне ре-гулювання технологічних процесів. Заходи з виявлення та усування невідповідностей та їхніх причин у вітчизняній економічній літературі, присвяченій проблемам якості, мають здебільшого назву «замкнутий цикл управління» . Отже, управління якістю — це контроль, облік, аналіз (оцінювання), прийняття та реалізація рішення.
Поліпшення якості, як було вже сказано, пов’язують із постійною діяльністю, яка має на меті підвищення технічного рів-ня продукції, якості її виготовлення, удосконалення всіх елеме-нтів виробництва. Цей напрямок у системному управлінні якістю склався під впливом світового досвіду. Завданням такої діяльності є поліпшення параметрів продукції, підвищення яко-сті виготовлення виробів, зниження виробничих витрат та цін, тобто досягнення результатів, досконаліших за передбачені чинними нормами, а отже, підвищення якості за більш низьких цін. Поєднання цих переваг сприяє зростанню конкурентоспромож-ності продукції.
Бажання безперервного поліпшення якості має бути прита-манним не тільки організації в цілому, а й кожному її працівни-кові. Це бажання треба постійно підтримувати й розвивати. Така підтримка необхідна як виконавцям, так і вищому керівництву. Розуміння необхідності постійного руху наперед і змісту дій, пов’язаних з цим процесом, забезпечується регулярним оновлен-ням знань. Головними чинниками конкурентних переваг у вік ін-формації та інтегрованої у світову систему економіки є здатність учитися і швидше за конкурентів застосовувати нове на практиці. Рівновага цих трьох елементів (прагнення постійного руху напе-ред, оновлення знань і своєчасної їх реалізації) дає змогу досягти відповідності організації вимогам ринку, поєднати досвід і знан-ня спеціалістів з їхнім бажанням підтримувати програму поліп-шення якості.
Специфічною організаційною формою роботи поліпшення яко-сті є діяльність груп якості («гуртки якості»). Традиційно велике значення має також організація раціоналізаторської діяльності, створення тимчасових творчих колективів. Постійне поліпшення властивостей продукції може стати частиною загальної політики підприємства стосовно якості. Слід зазначити, що незаперечні ус-піхи провідних японських фірм щодо постійного поліпшення яко-сті пояснюються значно ефективнішою системою управління тру-довими ресурсами як порівняти з традиційною (табл. 13).
Таблиця 13
ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ
ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ ЩОДО ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ
Аспекти Підхід
Синергічний
(Японія) Традиційний
(Великобританія)
Культурні
та національні
особливості Великий відсоток людей з ви-щою освітою;
наявність довічного найму на роботу;
шлях до успішної кар’єри через нагромадження досвіду в різних сферах діяльності однієї компанії Нижчий національний внесок у вищу освіту;
найм за контрактом на певний період;
незалежність успішної службо-вої кар’єри від збереження вір-ності одній компанії
Філософія
управління Рядові працівники поділяють з керівництвом відповідальність за цілі, а не за засоби виробництва;
ставлення керівників до рядо-вих працівників як до найбіль-шої цінності;
оператори є експертами, здат-ними самостійно розв’язувати проблеми, які постають на ро-бочому місці Рядові працівники відповідають лише за засоби виробництва;
рядові працівники оцінюються лише за витратами на їхню за-робітну плату;
експертами є лише фахівці;
система проектується так, що глибинна її суть є недоступною оператору, котрий виконує тільки доведену до нього програму
Системи
та стиль
управління Системи прості та життєздатні;
системи допомагають операто-рам керувати станом справ;
керівники мають можливість планувати майбутній розвиток Системи складні для розуміння;
станом справ керують керівники;
найбільша увага приділяється управлінню сучасним станом ви-робництва
Роль
операторів Оператори добре освічені і мо-жуть бути експертами Освіта операторів розглядаєть-ся як марнотратство
Варіанти синергічного ефекту Позитивні відносини між працівниками фірми на всіх рівнях Брак достатньо корисної взає-модії
Згідно з чинними правилами міжнародні стандарти серії IСO 9000 мають переглядатися кожні п’ять років. Першу ревізію ста-ндартів було здійснено 1994 року, але вона практично не стосу-валася змісту моделей забезпечення якості (IСO 9001:1994; IСO 9002:1994; IСO 9003:1994) та інших підтримувальних та допомі-жних стандартів і порадників.
Міжнародна організація зі стандартизації 2000 року провела другу, більш глибоку ревізію стандартів серії IСO 9000 з метою їхнього дальшого вдосконалення. Згідно з цим розроблена й за-проваджується в господарську діяльність нова редакція серії стан-дартів IСO 9000:2000, яка замінить стандарти цієї серії у версії 1994 року. Головним результатом такої діяльності стало об’єднання головних «модельних» стандартів (IСO 9001:199-IСO 9002:1994.-IСO 9003:1994) в один документ — IСO 9001:2000 «Системи управління якістю. Вимоги». Крім цього, суттєво доопрацьовано стандарти IСO 9000:2000 «Системи управління якістю. Основні положення та словник», а також IСO 9004:2000 «Системи управ-ління якістю. Настанови щодо поліпшення діяльності» (табл. 14).
Таблиця 14
ВЕРСІЇ СТАНДАРТІВ ICO 9000
Критеріальний
зміст та вимоги Редакція стандартів
IСO 9000:1994 IСO 9000:2000
Підхід до форму-вання системи Функціональний
(поелементний) Процесний
Вимоги до встанов-лення процедур Жорсткі Гнучкі
Концептуальний
підхід Задоволення
вимог споживачів Орієнтація на задоволення вимог усіх заінтересованих сторін і підвищення конку-рентоспроможності фірми
Головний очікува-ний результат Запобігання
невідповідностям Постійне вдосконалювання
діяльності
Головне завдання
системи Виконання
встановлених вимог Досягнення
запланованого результату,
неухильне підвищення
ефективності діяльності
Сертифікація підприємств на відповідність вимогам стандарту IСO 9001:2000 сприятиме підвищенню його адаптованості до кон’юнктурних коливань, ефективнішому задоволенню потреб споживачів. Саме тому до процесу сертифікації систем якості за новітніми міжнародними стандартами активно включаються українські компанії, що прямують до лідерства на високорозвину-тих ринках: Дніпропетровський завод харчових концентратів (IСO 9001:2000), компанія «Глини Донбасу» (IСO 9001:2000), ТОВ «Тессарт Україна» (IСO 9001:2000), компанія «Укрферрі» (IСO 9001:2000), ЗАО «Київстар Дж.Ес.Ем.» (IСO 9001:2000), «Концерн СТІРОЛ» (сертифікат на систему екологічного мене-джменту згідно зі стандартом IСO 14000), завод безалкогольних напоїв «Росинка» (IСO 9001:2000) та інші.
У новій редакції міжнародних стандартів проводиться розподіл систем управління якістю і вимог до продукту. Вимоги до систем управління якістю встановлює стандарт ДСТУ IСO 9001-2001. Во-ни є загальними і поширюються на організації всіх галузей проми-словості і секторів економіки. Вимоги до продукту встановлюють-ся споживачами (або передбачають вимоги споживачів), організацією чи регламентами. Ці вимоги можуть міститися, наприклад, у технічних умовах, стандартах на продукцію та процеси, контракт-них угодах і регламентаційних вимогах. Нова редакція стандарту ДСТУ IСO 9001-2001 більше не користується терміном «забезпе-чення якості», оскільки головним у системному управлінні якістю нині визнано дії, спрямовані на задоволення споживачів. Досвід використання в країнах розвинутої ринкової економіки попередніх редакцій серії стандартів IСO 9000 засвідчив, що за умов жорсткої конкуренції та посилення суверенності споживача доцільніше під-ходити до розроблення, впровадження та підвищення дійовості управління якістю як з позицій системності, так і з позицій проце-су. Підхід з позицій системності передбачає кілька етапів розроб-лення і запровадження системи менеджменту якості:
• визначення потреб і очікувань споживачів та інших заінте-ресованих сторін;
• ухвалення політики і завдань організації у сфері якості, зок-рема процесів, обов’язків працівників, ресурсів і їх постачання;
• установлення методів вимірювання результативності кожно-го процесу та порядку застосування одержаних даних для оціню-вання ефективності цих процесів;
• визначення способів запобігання невідповідностям і усунен-ня їхніх причин;
• розроблення і застосування процесу постійного вдоскона-лення системи менеджменту якості.
Такий порядок забезпечує функціонування і створює можливості постійного вдосконалення чинної системи управління якістю, додає впевненості виробникові у своїх можливостях забезпечити задово-лення вимог споживачів та інших заінтересованих сторін, що в кін-цевому підсумку забезпечує успіх його господарської діяльності.
Підхід з позицій процесу виходить з того, що процесом можна вважати будь-який вид діяльності чи їхню сукупність, коли для перетворення входів на виходи використовуються певні ресурси. Ресурсами можуть бути працівники, інфраструктура, виробниче середовище, інформація, постачальники та партнери, природні та фінансові ресурси. Для ефективної діяльності організаціям нале-жить визначити численні взаємозв’язані і такі, що взаємодіють один з одним, процеси й управляти ними. Здебільшого вихід од-ного процесу безпосередньо служить входом іншого.
Будь-яка продукція — це результат процесу (послуги, програ-мні засоби, технічні засоби, перероблені матеріали тощо). Інакше кажучи, як продукт розглядають результат сукупності взаємо-зв’язаних чи взаємодіючих видів діяльності, котра перетворює вхідні елементи на вихідні. Такий порядок визначення, застосу-вання та управління організацією системи процесів та їхньої вза-ємодії забезпечує задоволення споживачів завдяки своєчасному передбаченню їхніх вимог.
Нова редакція серії стандартів IСO 9000:2000 визнає також і використання інших концептуальних підходів до формування си-стем якості. Наприклад, вісім засадничих принципів формування та функціонування систем якості за IСO 9000:2000 є тотожними відповідним підходам концепції всеосяжного управління якістю (TQM) .
Успішне забезпечення функціонування організації потре-бує методичного і «прозорого» керування. Однак нині досяг-нення успіху можливе тільки завдяки запровадженню системи управління, спрямованої на постійне поліпшення показників роботи організації і урахування потреб заінтересованих сто-рін. Про це свідчить вивчення взаємозалежностей основних складових понятійного апарату, що стосується управління

Ви переглядаєте статтю (реферат): «РОЗВИТОК ПРИНЦИПІВ СИСТЕМНОГО, КОМПЛЕКСНОГО УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ» з дисципліни «Товарна іноваційна політика»

Заказать диплом курсовую реферат
Реферати та публікації на інші теми: Методи оцінки реальних інвестиційних проектів
АО "МММ" Історія, наслідки та реклама
Выстрел на дне океана
Аудит інвестицій. Мета, завдання та джерела перевірки
Аудиторський висновок та його види


Категорія: Товарна іноваційна політика | Додав: koljan (24.02.2011)
Переглядів: 1928 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Онлайн замовлення

Заказать диплом курсовую реферат

Інші проекти




Діяльність здійснюється на основі свідоцтва про держреєстрацію ФОП