ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ДРУКАРНЯ — видавниче підпр-во при Львівському братстві. Створена на базі обладнання друкарні І.Федорова, викупленого після його смерті у лихварів. Додаткові кириличні й грец. шрифти для неї на замовлення виготовив краківський «словолитник» К.Форстер. Організацією друкарні займалися, зокрема, чернець Мина і Федір Касіянович. До праці в ній залучалися освітні діячі С.Зизаній та Арсеній Ела-
Євангеліє. Львів, друкарня Львівського братства. 1636. Сторінка.
сонський. У 1-й пол. 17 ст. нею в різні роки керували Памво (Беринда), Пафнутій (Кулчич), А.Скульський, М.Сльозка, у 2-й пол. 17 ст. — Д.Кульчицький, Семен Ставницький, з 1694 — син Семена В.Ставницький, з 1729 — Д.Пинявський, 1741—63 — І.Грозевський, 1770—72 — Я.Паславський. Керівники друкарні водночас самі були складальниками («зицерами»). Їм допомагали наймані підмайстри («челядники») — складальники, пилкарі, які покривали друкарську форму фарбою, і прасарі, що друкували тираж книги. До роботи над оформленням своїх видань братство залучало граверів Іллю, В.Ушакевича, Никодима (Зубрицького), Д.Сінкевича, І.Филиповича та ін. Найдавніші відомі видання Л.б.д. датовані 1591. Це: надруковані однією листівкою дві грамоти (константиноп. патріарха Єремії ІІ Траноса і білоруськоукр. єпископату), збірник «Просфонима» (вірші, що їх декламували учні Львівської братської школи при врочистій зустрічі митрополита Михайла (Рогози) в церкві та школі) та грецько-церковнослов’ян. граматика «Аделфотес». 1593 опубліковано полемічний твір александрійського патріарха Мелетія Пігаса «О христіанском благочестії». За 1594— 1608 не збереглося (можливо не було випущено) жодного видання Л.б.д. Дослідники пояснюють цю перерву низкою причин, зокрема, єпископською забороною видавати книги без цензури ієрархії, великими витратами братства наприкінці 16 — на поч. 17 ст. на буд-во церкви. Попри це діячі братства допомагали ін. друкарням — Віленській братській друкарні, Острозькій друкарні та ін. Першим виданням Л.б.д. після відновлення роботи була грамота 1608 для збирачів пожертв на користь братства. Це — публіцистичний твір, в ньому йдеться про обмеження свобод православного населення у Львові, міститься заклик гуртуватися для захисту своїх прав. 1609 видано збірник «О воспитанії чад» (вибрані бесіди св. Іоанна Златоуста про виховання, уривки з повчань св. Василія Великого), а також Часослов (останню книгу уперше в практиці укр. друкар-
Книга Іоанна Златоуста «Про священство». Львів, друкарня Львівського братства, 1614. Титульний аркуш.
ства було прикрашено ілюстративними гравюрами). У наступні роки були тиражовані, зокрема, «Іоанна Златоустого книга о священстві» (1614), «Собор в богоспасаємом граді Вілні бившій» (1614), вірші Памва (Беринди) «На рожство Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа» (1616), твір Й.Волковича «Розмишлянє о муці Христа Спасителя нашого» (1631). За 1630—44 відомо 18 книг братського друку, з них 14 (бл. 90 % за обсягом) були богослужбові (див. Богослужбові книги в православ’ї). Це три видання Октоїха (1630, 1639, 1644), три великого обсягу Анфологіони (1632, 1638, 1643), два Євангелія (1636, 1644), не менше трьох видань Псалтиря (1634, 1637, 1643), Служебник (1637), Часослов півуставний (1642). Багато оформлене сюжетними ілюстраціями Євангеліє 1636 стало зразком для наступних видань цієї книжки. У 30-ті рр. 17 ст. остаточно викристалізувалися незмінювані аж до кінця 18 ст. форми взаємин братства з найманими працівниками друкарні. Ухвалу про видання книжки та її тираж приймали або затверджували заг. збори членів братства. Після цього підписувався контракт із майстром, якому братство гарантувало домовлену оплату за кожний примірник, а також зобов’язувалося надати в його розпорядження друкарське обладнання, шрифти й папір. Майстри випла-
чували тижневу заробітну платню підмайстрам, забезпечували їх харчуванням і — у холодний час — паливом. Як додаткову винагороду майстрові дозволяли друкувати, крім осн. тиражу, що мав бути відданий братству, певну кількість «прикладків» — додаткових примірників на власному папері працівників друкарні для розподілу між ними «відповідно до заслуг кожного» (згідно з деякими джерелами, працівники друкарні інколи, всупереч заборонам з боку братства, нелегально тиражували більшу від домовленої кількість примірників, щоб продати їх із зиском для себе; однак відомі з архів. джерел дані про тираж тієї чи ін. книги не дають можливості встановити, чи була якась частина її заг. накладу прихована друкарями). 1630—48 Л.б.д. осн. увагу зосереджувала на підготовці й випускові перших видань богослужбових книг, а з серед. 17 ст. і до 40-х рр. 18 ст. обмежувалася їх передруковуванням. До багатьох літургійних книг додавали світські за змістом присвяти впливовим особам, вірші на їхні герби й на герб Львів. братства, а також передмови, в яких інколи містяться згадки про істор. події або ремінісценції з антич. літератури. Значну частину видань братства становили навч. книжки малого формату, зокрема букварі, скорочені часослови (т. зв. шкільні Часовники). Богослужбові книги найчастіше друкувалися тиражем бл. 1200 прим., букварі — до 6 тис. прим. Згідно з документами, 1698—1720 було видано 24,5 тис. прим. букварів (усіх ін. книжок разом за ці ж роки було тиражовано таку само кількість). Починаючи з 40-х рр. 18 ст. частка назв світських публікацій дещо збільшилася. Л.б.д. взяла участь у виданні 1745 двох книг М.Козачинського: драми «Благоутробіє Марка Аврелія Антонія кесаря римського» (постановка цієї драми відбулася в Київ. академії (див. Києво-Могилянська академія) 5 вересня 1744 з нагоди іменин присутньої в Києві — і на виставі — рос. імп. Єлизавети Петрівни) та «Філософії Арістотелевої» (текст публічного диспуту, що відбувся в Київ. академії 17 березня 1745 з додатком генеалогії Розумовських і
339 ЛЬВІВСЬКА
340 ЛЬВІВСЬКА
Будинки, в яких розміщувалися друкарня і школа (кінець 16 — початок 17 ст.) Львівського братства. Фрагмент малюнка Ф. Ковалишина, 1903.
панегіриків на честь О.Г.Розумовського і К.Розумовського). Лат. і польс. тексти обох книжок надруковано шрифтом єзуїтського колегіуму, кириличний — шрифтом братської друкарні, герб Розумовських виготовив гравер і друкар І.Филипович. Друкування у Львові, а не в Києві, книжок, присвячених рос. цариці й гетьману. було спричинено тим, що рос. цензура суворо дотримувалася указів про заборону друкувати в Києві будь-що, крім перевидань давніх церк. книг. Щоб урізноманітнити свій репертуар, Л.б.д. вдавалася до передруків видань ін. друкарень. До здійсненого 1760 перевидання книги «Іфіка ієрополітика», опублікованої 1712 Києво-печерською друкарнею, додано передмову М.Шадурського, яка має певне літ. значення. Після скасування братства друкарня перейшла до Ставропігійського інституту. Із 1940-х рр. у приміщенні друкарні діє професійна школа поліграфістів (має свою навч. майстерню). Літ.: Свенціцький І.С. Початки книгопечатання на землях України: В пам’ять 350-ліття першої друкованої книжки на Україні у Львові 1573— 1574 р. Жовква, 1924; Українська книга: ХVI—ХVII—ХVIII ст., т. 1, К., 1926; Исаевич Я.Д. Издательская деятельность Львовского братства в ХVI—ХVIII веках. В кн.: Книга: Исследования и материалы, сб. 7. М., 1962; Книга і друкарство на Україні. К., 1965; Львівські видання ХVI— ХVIII ст.: Каталог. Львів, 1970; Запаско Я.П. Мистецтво книги на Україні в ХVI—ХVIII ст. Львів, 1971; Максименко Ф.П. Кириличні стародруки українських друкарень, що зберігаються у львівських збірках. 1574—1800. Львів, 1975; Запаско Я.П., Ісаєвич Я.Д. Пам’ятки книжкового мистецтва: Каталог стародруків, виданих на Украї-
ні, кн. 1—2. Львів, 1981—84; Огієнко І. Історія українського друкарства, т. 1: Історично-бібліографічний огляд українського друкарства ХV—ХVIII вв. К., 1994; Історія української культури, т. 2—3. К., 2001—03; Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми. Львів, 2002; Isaievych Ia. Voluntary Brotherhood: Confraternities of Laymen in Early Modern Ukraine. Edmonton—Toronto, 2006. Я.Д. Ісаєвич.
Львівська галерея мистецтв. Колишній палац Потоцьких. Фото 2008.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛЬВІВСЬКА БРАТСЬКА ДРУКАРНЯ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
