До завдань статистики трудових ресурсів належать: точне визначення обсягу функціонуючих (які використо-вуються) в економіці в даний час трудових ресурсів, тобто вста-новлення чисельності зайнятих в економіці працівників; визначення потенційних поточних (даного часу) та перспективних резервів праці; вивчення складу трудових ресурсів та зайнятого населення за різноманітними ознаками (за статтю, віком, рівнем освіти, за-няттям, кваліфікацією та ін.); отримання та аналіз показників, які характеризують розмі-щення трудових ресурсів на території країни, розподіл їх за галу-зями економіки; складання та аналіз балансів трудових ресурсів; вивчення руху трудових ресурсів (міжтериторіальних, між-галузевих, професійних і под.); вивчення ефективності використання трудових ресурсів. Характер цих завдань пов’язаний з особливостями сучасного етапу соціально-економічного розвитку, соціально-політичної та економічної ситуації, яка склалася в країні. Основними рисами цього етапу є: розвиток госпрозрахункових відносин в економіці; перехід до нового для нас типу відносин — до ринкових відносин, ринкової економіки; криза в економіці, що поглиблюється, загострення міжнаці-ональних відносин, розвал адміністративно-командної системи управління в умовах відсутності нової системи правління і т. д. відмова від ряду стереотипів в економіці («дефіцит робочої сили»). Усе це накладає відбиток на характер завдань, які стоять пе-ред наукою. Основні проблеми у сфері статистики трудових відносин: 1) статистичне вивчення міжгалузевого переміщення трудових ресурсів. Це питання пов’язане зі скороченням зайнятих у ряді галу-зей (невиробнича сфера), ліквідацією збиткових підприємств тощо; 2) вивчення міжтериторіальних міграційних течій. Необхід-ність вирішення цієї проблеми випливає з попередньої, а якщо сюди додати також раніше не властиві нам явища (суспільно-політичного, національного характеру), як-от: поява біженців, повернення кримських татар, еміграційні течії, то необхідність вирішення цих проблем та їх вивчення стає дедалі очевиднішою; 3) проблеми зайнятості. Якщо раніше ми говорили про «загаль-ну зайнятість», «раціональну зайнятість», то на зміну їм прийшло явище безробіття. Звідси і завдання його статистичного вивчення; 4) збалансування робочих місць з готівковими ресурсами; 5) вивчення проблем перепідготовки, перекваліфікації робочої сили; 6) проблема прогнозування наслідків переходу до ринкових відносин. Як перехід до ринку відіб’ється на стані, структурі, ви-користанні, зайнятості трудових ресурсів; 7) можливе виникнення нового напряму в статистиці; 8) кон’юнктурна статистика, у тому числі статистика кон’юнктури робочої сили; 9) проблема сумірності показників нашої статистики трудових ресурсів з аналогічними показниками статистики розвинутих кра-їн і показниками, які рекомендують МОП, ООН. У першу чергу мова йде про поняття економічно активного населення, яке за-стосовується і в нас, але за методикою побудови відрізняється від інших західних країн; 10) проблеми оцінки трудового потенціалу, яка б давала ком-плексну характеристику запасу робочої сили з урахуванням ряду чинників: кількості населення, його професійної кваліфікації, освіти, статі, віку, трудової активності, потенційної продуктивно-сті праці тощо. Чисельність трудових ресурсів визначається як моментний показник на визначену дату або як середній показник за період. Чисельність трудових ресурсів визначається на підставі даних про кількість населення в працездатному віці, кількість непраце-здатного населення в працездатному віці та фактичного працюючого населення за межами працездатного віку. Важливим завданням статистики праці є не тільки визначення чисельності трудових ресурсів, але й обчислення показників статистики трудо-вих ресурсів, які характеризують стан між категоріями населення на ринку праці, які використовуються при визначенні цієї чисельно-сті. Важливе значення для раціонального формування і розподілу трудових ресурсів має розроблення системи їх балансів. До системи балансів трудових ресурсів належать: • зведений баланс робочих місць і трудових ресурсів (звітний і плановий); • баланс розрахунку додаткової потреби в робітниках і служ-бовцях та джерел їх забезпечення; • балансовий розрахунок потреби в підготовці кваліфікованих робітників; • балансовий розрахунок залучення молоді до навчання і роз-поділ її після завершення навчання; • балансові розрахунки потреби в спеціалістах; міжгалузевий баланс затрат праці; • баланс робочого часу. Система балансів і балансових розрахунків розробляється для окремих регіонів і країн в цілому. При цьому необхідно врахову-вати кон’юнктуру ринку праці, динаміку й структуру робочих місць у плановому періоді, зміну демографічної структури насе-лення, напрями та масштаби міграційних процесів; динаміку чи-сельності й структуру зайнятості населення працездатного віку; ефективність використання трудових ресурсів; джерела і масш-таби формування професійно-кваліфікаційної структури праців-ників; темпи зростання продуктивності праці тощо. Баланс трудових ресурсів являє собою систему взаємозв’язаних показників, які характеризують формування та розподіл трудових ресурсів. Він складається з двох частин: ресурсної (трудові ресурси) і розподільної (розподіл трудових ресурсів) (додатки 3—4). У сучасних умовах формування ринкових відносин існує невід-повідність між наявністю ресурсів та потребою в них, що визначає необхідність вироблення додаткових заходів щодо інтенсифікації суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці тощо. Розглянемо основні показники статистики трудових ресурсів (та їх методологічне визначення), які використовуються для забезпе-чення моніторингу на повному і зареєстрованому ринках праці.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЗАВДАННЯ СТАТИСТИКИ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ» з дисципліни «Статистика праці»
