ЛУКІЯНОВИЧ Денис Якович (13.09.1873—28.01.1965) — письменник, літературознавець, педагог. Н. в с. Городниця (нині село Гусятинського р-ну Терноп. обл.). Закінчив юрид. і філос. ф-ти Львів. ун-ту, працював учителем у г-зіях Галичини та Буковини, співробітничав з часописами «Буковина», «Народ», «Літературно-науковий вістник», редагу-
вав ж. «Дзвінок». Від осені 1939 — доцент Львівського університету (нині Львівський національний університет імені Івана Франка). Окремими виданнями вийшли збірки «Новели Дениса Лукіяновича» (1895), «Ескізи і оповідання» (1897), «За кадильну» (1902), повісті «Від кривди» (1904), «Філістер» (1909), у них змальовано сусп. відносини в західноукр. селі на переломі століть. Написав спогади про І.Франка, М.Павлика, М.Коцюбинського, Лесю Українку, О.Маковея, В.Стефаника та ін., йому належить також низка статей про творчість І.Франка, О.Кобилянської, Н.Кобринської, М.Яцкова, зокрема праця «Франко і Беркут: Біографічна повість» (1956). П. у м. Львів. Тв.: Вибрані твори. К., 1973. Літ.: Міщенко Л., Денисюк І. Найстаріший український письменник. «Жовтень», 1958, № 9; Гуменюк М. Сучасник Івана Франка. Там само, 1963, № 9. М.М. Ільницький.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ЛУКІЯНОВИЧ» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
