ЛОСЬ Федір Євдокимович (19.06. 1908—21.06.1980) — історик. Д-р істор. н. (1953), професор (1954). Засл. діяч н. УРСР (1961). Н. в с. Півнівщина (нині село Городнянського р-ну Черніг. обл.), у сел. родині. Після закінчення 1931 Черніг. ін-ту соціального виховання вчителював у серед. школі м. Волочиськ, а згодом — у Городянському пед. технікумі (Черніг. обл.). 1935 вступив до аспірантури Ін-ту історії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів, вивчав сільс. громаду поч. 20 ст. 1940 захистив дис. на тему: «Аграрна політика Столипіна і її запровадження на Україні», одним з перших в Україні здобув звання канд. істор. наук. У роки окупації УРСР вермахтом (див. Друга світова війна) разом з Ін-том історії України АН УРСР (нині Інститут історії України НАН України) був евакуйований до м. Уфа (нині столиця
274 ЛОСЬ
Я.-С. Лось.
Башкортостану, РФ). Займав посади комісара військово-патріотичного пункту, ученого секретаря та парторга цього ін-ту. Виступав у пресі з патріотичними статтями з істор. тематики, брав активну участь у створенні першого в СРСР короткого курсу історії України. 1944 повернувся до Києва. Цього ж року вийшла друком його перша монографія «Україна у роки Столипінської реакції». 1953 захистив докторську дис. на тему: «Робітничий клас України та його революційна боротьба на початку ХХ ст. (1900— 1907)». Відтоді зосередився на дослідженні історії робітн. класу напередодні та в період революції 1905—1907. З цієї проблематики опублікував низку монографій, статей та теор. розробок. Став засн. таких наук. напрямів в укр. рад. історіографії, як «Формування робітничого класу України та його революційна боротьба», «Буржуазно-демократична революція 1905—1907 рр. в Україні», «Україна в роки столипінської реакції». 1948—58 був заст. дир. Ін-ту історії України (від 1953 — Ін-т історії) АН УРСР з наук. роботи, 1958—62 та 1966—78 керував відділом історії капіталізму Ін-ту історії АН УРСР. Під його кер-вом відділ підготував збірник документів і матеріалів «Революция 1905— 1907 гг. на Украине» у 2-х томах (К., 1955). Брав участь у підготовці до видання «Української радянської енциклопедії», «Радянської енциклопедії історії України». Наук. діяльність поєднував з педагогічною. 1944—50 — зав. кафедри історії СРСР і України Київ. пед. ін-ту, 1940—41, 1944— 47 — викладач ВПШ при ЦК КП(б)У, 1944—46 — викладач Київ. ун-ту (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка), 1949—65 — професор кафедри історії КПРС Інту підвищення кваліфікації викладачів сусп. наук при Київ. ун-ті, а 1965—71 — в. о. зав. кафедри історії Київ. філіалу Харків. ін-ту к-ри. Під його кер-вом підготували і захистили канд. дисертації 50 науковців. Загалом опублікував бл. 200 наук. праць, 15 підручників з історії України, брав участь у бл.
20 колективних монографіях, збірниках статей, збірниках матеріалів і документів. Лауреат Держ. премії УРСР в галузі н. і т. (1980). П. у м. Київ. Праці: Україна в роки столипінської реакції. К., 1944; Революція 1905—1907 рр. на Україні. К., 1955; Формирование рабочего класса Украины и его революционная борьба в конце ХIХ и в начале ХХ ст. К., 1955; Состояние и задачи изучения истории рабочего класса Украины. М., 1959 (у співавт.); К вопросу о периодизации советской исторической науки. «История СССР», 1960, № 4; Робітничий клас України в 1907—1913 роках. К., 1962; Стан і завдання вивчення історії робітничого класу України. «УІЖ», 1962, № 5; Развитие исторической науки на Украине (1917—1963). «Вопросы истории», 1964, № 1; Класова боротьба в українському селі. 1907— 1914. К., 1976 (у співавт.). Літ.: Волощенко А.К. 60-річчя професора Ф.Є. Лося. «УІЖ», 1968, № 9; Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. К., 1998; Інститут історії України Національної академії наук України: 1936—2006. К., 2006. О.П. Реєнт.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Лось Федір Євдокимович» з дисципліни «Енциклопедія історії України»
